Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вадим Дроздов
У Новоушицькій територіальній громаді повідомили про загибель військового Вадима Дроздова.
Вадим народився 17 грудня 2001 року в селі Куражин. Здобував професію у професійно-технічному училищі, працював на різних роботах.
У червні 2024 року він підписав контракт і став до лав захисників України. Служив у 1-му окремому штурмовому полку імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».
6 вересня 2024 року військовий зник безвісти у Новогродівській міській громаді Покровського району Донецької області. Лише нещодавно, після репатріації тіла, його офіційно визнали загиблим.
Вадиму Дроздову назавжди залишиться 22 роки.
Андрій Семенюк
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу солдата Андрія Семенюка, 1987 року народження.
Після мобілізації служив в одному з підрозділів Сухопутних військ. Загинув на Донеччині 17 листопада 2024 року. Особу воїна вдалося встановити лише згодом за результатами ДНК-експертизи.
Андрію було 37 років.
Віталій П’ятак
У Хмельницькому попрощалися з капітаном Віталієм П’ятаком, 1972 року народження.
У мирному житті Віталій П’ятак займався підприємництвом, мав військову підготовку після навчання в інституті та офіцерське звання.
Чоловіка мобілізували до війська влітку минулого року. Він служив у лавах 160-ї окремої механізованої бригади. Під час служби виконував бойові завдання на різних напрямках.
Військовий поліг 30 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку.
Герою було 53 роки.
Олексій Батожинський
До Лісовогринівецької громади надійшла сумна звістка: підтвердилася загибель військовослужбовця лейтенанта Олексія Батожинського.
Олексій народився 23 вересня 1990 року в селі Залісся Перше Кам’янець-Подільського району, проживав у селі Шпичинці Хмельницького району.
Пішов добровольцем захищати країну. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області зник безвісти. Лише нещодавно підтвердилася його загибель – 15 грудня 2023 року.
Йому було 33 роки.
Артем Литвиненко
«На щиті» повернувся житель Понінківської громади Артем Литвиненко, 1986 року народження. До лав Збройних сил України він став 3 серпня 2024 року. Служив стрільцем-санітаром штурмового спеціалізованого відділення роти «Шквал». Артем брав участь у бойових діях, отримав два поранення, однак продовжував службу.
29 березня 2026 року в місті Дніпро під час проходження військово-лікарської комісії Артем Литвиненко помер.
Юрій Кочмар
На Хмельниччині повідомили про загибель Юрія Кочмара, 1978 року народження. Він був жителем села Клубівка Ізяславської громади.
Військовий служив солдатом, старшим оператором відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби 1 десантно-штурмового батальйону.
29 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині Юрій Кочмар відійшов у вічність.
Йому назавжди 48 років.
Віктор Куренков
Загинув житель Крупецької громади Віктор Куренков, 1978 року народження. Він народився у Дніпрі, згодом проживав у селі Стригани разом із родиною.
До війська став у жовтні 2022 року. Служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти, де був геодезистом, а пізніше — пілотом дронів.
Загинув 4 квітня 2026 року у бою поблизу населеного пункту Мирне Донецької області.
Сергій Фещук
Деражнянська міська рада повідомила про загибель майора СБУ Сергія Фещука. Ще задовго до війни Сергій обрав шлях служінню Україні, а потім виконував бойові завдання на найскладніших напрямках фронту.
3 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання Сергій Фещук загинув.
Андрій Своротнєв
В останню дорогу провели красилівчанина Андрія Своротнєва. Він народився та виріс у Красилові. Здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів у Старокостянтинівському професійному училищі. Працював оператором котельні на підприємстві «Оболонь».
Андрій Своротнєв долучився до лав ЗСУ 17 березня 2023 року. Проходив навчання у Латвії, служив командиром інженерно-саперного відділення у складі 42-ї окремої механізованої бригади, воював на Харківському та Донецькому напрямках. Був нагороджений медаллю «Хоробре серце», відзнакою «Хрест доблесті», грамотами та подяками командира угруповання військ «Схід».
Із 13 березня 2025 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Захиснику назавжди 43 роки.
Ярослав Калюжний
У Славутській громаді попрощалися із полеглим в бою захисником Ярославом Калюжним. Він народився 12 квітня 1998 року в селі Ногачівка. Після школи вступив до технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування. Здобув професію електрогазозварника та електрозварника, працював верстатником деревообробних верстатів. Пізніше переїхав на роботу до Польщі.
Після початку повномасштабного вторгнення Ярослав Калюжний повернувся в Україну та вже 8 березня 2022 року долучився до лав ЗСУ. Проходив службу у складі 110-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання безпосередньо у районі Авдіївки Донецької області на посаді командира відділення бойової машини. Згодом його звільнили зі служби за сімейними обставинами, однак 3 жовтня 2025 року військовослужбовець вдруге став на захист України. Служив у складі батальйону безпілотних сил 22-ї окремої Миколаївської механізованої бригади, обіймав посаду командира екіпажу безпілотних літальних комплексів (командир відділення роти ударних безпілотних авіаційних комплексів) та брав безпосередню участь у бойових діях на Донецькому напрямку.
За свої заслуги на полі бою отримав низку нагород, зокрема: орден «За мужність» ІІІ-го ступеня, почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», відзнаку Президента України «За оборону України», почесну відзнаку командира військової частини А4007 «За оборону Авдіївки», медаль «Незламним героям російсько-української війни», відзнаку «За хоробрість в бою».
27 березня 2026 року Ярослав Калюжний загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Богодухівського району Харківської області.
Захиснику назавжди 27 роки.
Анатолій Тамарлі
Кам’янець-Подільська громада втратила солдата Анатолія Тамарлі.
Він народився 26 вересня 1990 року. У квітні 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Служив навідником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового батальйону.
Анатолій Тамарлі загинув 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Олександр Блохін
Захищаючи Україну, загинув житель селища Стара Синява Олександр Блохін. Він народився 27 травня 1987 року у селі Левківка на Вінниччині. Після навчання працював на будівництві у Києві та Вінниці. Згодом перейшов у аграрну сферу. У 2015 році переїхав до Старосинявської громади, працював у фермерському господарстві.
У червні 2024 року Олександра мобілізували. Він виконував бойові завдання на Покровському напрямку у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка.
10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Цукурине Покровського району зв’язок із військовим зник. Через кілька днів родина отримала повідомлення, що він вважається зниклим безвісти.
Лише у 2026 році після експертиз вдалося встановити особу загиблого.
Військовому було 38 років.
Олег Гречун
Ганнопільська громада отримала трагічну звістку про загибель військового Збройних сил України Олега Гречуна. Він народився у 1982 році. Проходив службу у частині А0284.
Із 7 січня 2025 року захисник вважався зниклим безвісти. Згодом підтвердилося найгірше – військовий загинув у той же день під час виконання бойового завдання.
Життя воїна обірвалося в районі населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області.
Ілля-Дар’юш Гасанович Нецхат
Кам’янець-Подільська громада прощалася з лейтенантом Іллєю-Дар’юшем Гасановичем Нецхатом.
Військовий народився 4 червня 2004 року, мав вищу освіту та з 2025 року служив за контрактом. Обіймав посаду командира інженерно-саперного взводу у складі Національної гвардії України.
Життя Героя обірвалося 23 березня 2026 року поблизу населеного пункту Безім’яне на Донеччині. Під час виконання бойового завдання він зазнав смертельних поранень унаслідок удару ворожого FPV-дрона.
Йому назавжди 21.
Дмитро Мнюх
На Городоччині попрощалися з героєм Дмитром Мнюхом, 1986 року народження.
Воїн загинув 26 березня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Печеніги на Харківщині.
Йому навіки 39 років.
Анатолій Волошин
У Хмельницькому попрощалися з сержантом Анатолієм Волошиним.
Народився захисник 19 травня 1972 року. У 2021 році підписав контракт. Службу проходив у 19-й ракетній бригаді «Свята Варвара». Захищав Україну на сході. Близько двох років захисник вважався безвісти зниклим.
Загинув Анатолій Волошин на Покровському напрямку у червні 2024 року.
Герою назавжди 51 рік.
Роман Семенчук
У Хмельницькому провели в останню путь військового Романа Семенчука.
Захисник народився 9 травня 1994 року на Кам’янеччині в селі Березівка.
У 2009 році Роман вступив до Хмельницького фінансово-економічного коледжу, після закінчення продовжив навчання у фінансово-економічному університеті. Певний час працював за кордоном.
Роман доєднався до лав ЗСУ у травні 2024 року. Служив в окремому батальйоні морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
Був направлений на Харківський напрямок, де отримав поранення. Реабілітацію проходив у шпиталях Хмельницького, Полтави, Миколаєва та Дніпра. Після лікування повернувся до своєї частини.
На бойове завдання був відправлений у Курську область, Суджанський район, населений пункт Леонідівка. З 4 січня минулого року не виходив на зв’язок і вважався зниклим безвісти.
Роман Семенчук загинув 4 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курщині.
Герою назавжди 31 рік.
Олег Бузинарчук
Загнув житель села Пилява Старосинявської громади Олег Бузинарчук
Олег народився 8 грудня 1997 року у селі Олександрівка. Згодом родина переїхала до Пиляви. Вступив до Хмельницького професійного училища №7, де здобув спеціальність штукатура-маляра. Працював на будівництві у Хмельницькому, пізніше — у мережі магазинів.
Згодом підписав контракт із ЗСУ. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді, був учасником АТО/ООС. У 2019 році отримав поранення плеча. Після цього повернувся до служби. Із січня 2022 року знову став до лав війська, де його і застала повномасштабна війна.
Півтора року військовий служив у Хмельницькому РТЦК та СП. У липні 2025 року перевівся до бойової 160-ї бригади. Сержант Олег Бузинарчук був нагороджений медаллю «Поранений в боях за волю України».
Олег Бузинарчук загинув 29 березня 2026 року під час виконання бойового завдання. Це сталось поблизу населеного пункту Тихе Синельниківського району на Дніпропетровщині.
Воїну було 28 років.
Ілля Лимар
Красилівська громада попрощалися з матросом Іллею Лимарем .
Захисник народився у 2004 році в місті Красилів. Вступив до Кам’янець-Подільського фахового коледжу Подільського державного університету.
Однак у грудні 2022 року, у віці 18 років, Ілля свідомо зробив вибір — став на захист своєї Батьківщини. Він добровільно підписав контракт зі Збройними силами України. Служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, брав участь у бойових діях, захищаючи Мар’їнку та Лиман.
У березні 2023 року Ілля отримав поранення, але згодом повернувся до своїх побратимів.
Влітку того ж року його перевели до Головного управління морської піхоти в Одесі.
Рік і чотири місяці Іллю вважали зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що 22 листопада 2024 року Ілля Лимар загинув поблизу населеного пункту Берестки на Донеччині, виконуючи бойове завдання у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти.
Захиснику було лише 20 років.
Володимир Хачатрян
Ще одну втрату підтвердили у Деражнянській громаді. Загинув молодший сержант Володимир Хачатрян, житель Деражні на Хмельниччині.
Із березня 2023 року військовий вважався зниклим безвісти. Стало відомо, що він загинув 6 березня того ж року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки на Донеччині.
Олександр Орошкевич
В останню дорогу провели Героя-добровольця Олександра Орошкевича.
Він тривалий час доглядав хвору матір, а восени 2025 року вирішив стати на захист країни. Сержант Олександр Орошкевич служив у 3-й окремій важкій механізованій «Залізній» бригаді на Харківщині.
Через проблеми зі здоров’ям він повернувся у Хмельницький для лікування. Після операції, 27 березня, серце Героя зупинилося.
Олександру Орошкевичу було 58 років.
Андрій Старокож
У Хмельницькій громаді провели в останню путь 23-річного військовослужбовця Андрія Старокожа.
Він народився у 2003 році та проживав у селі Іванківці. Попри свій юний вік він боронив Україну. Військовий загинув 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання.
У загиблого Героя залишилися дружина та маленький син.
Вадим Варніцький
До України повернули тіло загиблого правоохоронця Вадима Варніцького. Вадим народився 25 лютого 1990 року у Шепетівському районі Хмельницької області. Після навчання проходив службу в лавах Збройних сил України, а згодом розпочав роботу в Управлінні поліції охорони у Києві.
У 2024 році правоохоронець добровільно вступив до полку поліції особливого призначення (Стрілецький) столичної поліції та вирушив на фронт. У складі бойового підрозділу він захищав Україну від російських окупантів.
26 березня 2025 року під час запеклого бою у місті Торецьк Донецької області старший сержант поліції Вадим Варніцький загинув від мінометного обстрілу. Після цього тривалий час тіло захисника залишалося на тимчасово окупованій території.
Лише у січні цього року під час репатріації тіл загиблих воїнів його вдалося повернути на Батьківщину. Особу загиблого підтвердили за допомогою ДНК-експертизи.
Вадиму було 35 років.
Володимир Керніцький
У Війтовецькій громаді повідомили про смерть захисника Володимира Керніцького, 1979 року народження.
Володимир добровольцем став на захист держави 26 лютого 2022 року. Воював на Лиманському, Запорізькому та Сумському напрямках.
У жовтні 2024 року військовий отримав травму. Через стан здоров’я у лютому 2025 року демобілізувався. Після тривалої недуги серце захисника зупинилося 2 квітня 2026 року.
Олександр Ткачук
Трагічна звістка надійшла до Нетішинської громади. Підтвердилася загибель 44-річного мешканця міста, солдата Олександра Ткачука.
Відомо, що 17 лютого 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дачне Покровського району Донецької області.
Понад рік військовий вважався зниклим безвісти.
Леонід Панасюк
У Сахновецькій громаді повідомили про загибель Леоніда Панасюка, 1970 року народження.
У липні 2025 року він став на захист України та проходив службу розвідником-сапером розвідувального відділення.
27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новодмитрівка Сумської області військовий загинув. Його життя обірвалось внаслідок удару ворожого FPV-дрона.
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
