Мене заспокоюють, кажуть, перше кохання, як перший сніг — минається швидко, сліду не залишає. Потім буде яскравіше, краще. Чомусь ніхто не бере до уваги те, що я зовсім не думала про багато кохань. Ну, ось така невиправна ідіотка…
У нашому коханні все настільки класично і правильно, що аж іноді страшно стає. Ми з першого класу з Антоном за партою сиділи. От як побачили одне одного на першому дзвонику, так і «приклеїлися», здавалося б, назавжди. Він до мене на інший кінець міста приїжджав, щоб тільки погуляти разом. Він у мене був найліпшою подругою і найліпшим другом в одній особі. Нам заздрили, дехто сміявся, але ми ні на кого не зважали. Просто розмальовували собі наше спільне майбутнє у рожеві кольори, слухали однакову музику, навіть футболки купили однакові, коли разом поїхали відпочивати на рок-фестиваль.
Мріяли стати крутими програмістами, щоб потім створити щось на заздрість Цукербергу і завжди триматися разом. А потім — бац. І все. Антон вступає до медуніверситету. Сказав, що мама з татом хочуть продовження лікарської династії, що допомагатимуть йому в навчанні, на роботу влаштують. А що таке програміст? Поки завоюєш собі авторитет — невідомо, скільки часу спливе. Антончику, а як же наші мрії? — запитувала я. На що почула: дурень думкою багатіє…
Невелика біда, здавалося б. Якщо є справжні почуття, то навіть така обставина — не перешкода. Ну, і навчалися б у різних університетах, навіть у різних містах. Але бачу, що в Антона і кохання до мене кудись поділося. Він все більше спілкується з однодумцями у майбутній професії, у них своя тусовка. Хотіла якось напроситися до них, він відмовив, мовляв, тобі нецікаво буде.
Що ж, Антоне, якщо так легко твої батьки змогли вплинути на тебе у виборі професії, то, підозрюю, що й другу половинку вони для тебе так само швидко підшукають. А, може, вже й знайшли.
Мені боляче, образливо. Але я не зраджу нашій мрії. Обов’язково стану настільки крутою, що ти колись пошкодуєш. І якщо нам разом тісно буде в одній країні — виїду до іншої. Повір, я зможу. Хіба що тільки ніколи не зможу забути про наше кохання…
Ліна,
постійна читачка
