Я пам’ятаю той дзвінок: «Мам, ми прорвалися». У тих словах було стільки надії…
Я пам’ятаю той запечений сир… Він так і лежав у холодильнику. Ніхто не мав права його торкнутися, бо він був для Сашка…
Я пам’ятаю повідомлення: «безвісти зниклий». Два слова, які розірвали світ навпіл.
Я пам’ятаю ті страшні місяці чекання з полону і боротьбу за визволення…
Пам’ять, на жаль, не стирає болю. Вона зберігає кожну мить — важку, гірку, нестерпну.
Маріуполь, квітень 2022року… Скільки тоді загинуло… Скільки потрапило в полон і досі не повернулося… Цей біль неможливо вмістити в слова, його неможливо осягнути розумом.
Коли святкуєте Великдень — згадайте. Подякуйте Богові і тим, завдяки кому маєте змогу жити, святкувати, обіймати рідних. Подякуйте тим, хто повернувся. І помоліться за тих, хто не повернеться… І за тих, хто досі перебуває в катівнях ворога..
Час минає, але спогади не відпускають. Вони повертаються знову і знову — і сльози самі котяться з очей…
Я пам’ятаю ті страшні дні..
Я пам’ятаю той дзвінок: «Мам, ми прорвалися». У тих словах було стільки надії…
Я пам’ятаю той запечений сир… Він так і лежав у холодильнику. Ніхто не мав права його торкнутися, бо він був для Сашка…
Я пам’ятаю повідомлення: «безвісти зниклий». Два слова, які розірвали світ навпіл.
Я пам’ятаю ті страшні місяці чекання з полону і боротьбу за визволення…
Пам’ять, на жаль, не стирає болю. Вона зберігає кожну мить — важку, гірку, нестерпну.
Маріуполь, квітень 2022року… Скільки тоді загинуло… Скільки потрапило в полон і досі не повернулося… Цей біль неможливо вмістити в слова, його неможливо осягнути розумом.
Коли святкуєте Великдень — згадайте. Подякуйте Богові і тим, завдяки кому маєте змогу жити, святкувати, обіймати рідних. Подякуйте тим, хто повернувся. І помоліться за тих, хто не повернеться… І за тих, хто досі перебуває в катівнях ворога..
