Ім’я Володимира Неймаша мало відоме широкому загалу, проте серед військових медиків і волонтерів він давно став справжньою легендою. Його розробки допомогли врятувати тисячі життів українських Захисників і Захисниць у найскладніших умовах війни.

Про цього видатного науковця розповіла вінницька медикиня, ветеранка російсько-української війни Людмила Бобровська. Саме завдяки її досвіду та свідченням стало відомо, наскільки важливим є внесок Неймаша у військову медицину. Напередодні його ювілею — 12 квітня, коли йому виповнилося 70 років — вона поділилася історіями, які яскраво демонструють цінність його роботи.

За словами Людмили Аксентівни, Володимир Неймаш — це людина, яка повністю присвятила себе науці та допомозі іншим. Його винахід став особливо важливим у той момент, коли українські військові почали зазнавати уражень фосфорними боєприпасами. Такі опіки є надзвичайно небезпечними: фосфор продовжує горіти навіть у тканинах, руйнуючи шкіру і м’язи аж до кісток. У перші роки війни ефективних засобів лікування практично не було, і багато поранених опинялися перед загрозою ампутації або навіть смерті.

Саме тоді з’явився «Гідробинт» — унікальна розробка, створена у 2015 році вченими Інституту фізики НАН України під керівництвом Володимира Неймаша. Цей протиопіковий засіб став справжнім проривом у лікуванні опіків.

«Гідробинт» — це спеціальна гідрогелева пов’язка, яка не прилипає до рани, підтримує вологе середовище та значно пришвидшує загоєння. Головна перевага — здатність запобігати утворенню рубців за умови своєчасного застосування. Якщо накласти пов’язку протягом першої години після опіку та оновлювати її через 24 і 48 годин, можна досягти повного загоєння без шрамів.

Сам Володимир Неймаш пояснював, що ідея створення такого засобу виникла через гостру потребу: у шпиталях бракувало дорогих імпортних гідрогелевих пов’язок. Тоді він вирішив дослідити технологію їхнього виробництва. Виявилося, що основою є полімерні гідрогелі зі зміненою мікроструктурою, створені за допомогою радіаційного зшивання. До складу також додали частинки срібла, які мають антисептичні властивості — це дозволяє знезаражувати рану без болісного використання спиртових розчинів.

Практична ефективність «Гідробинта» підтверджується реальними випадками. Людмила Бобровська згадує, як за допомогою цієї пов’язки вдалося врятувати ногу одному з бійців “Правого сектору”, якому вже загрожувала ампутація стопи. Завдяки лікуванню він не лише одужав, а й уже через два місяці зміг повернутися на фронт.

Згодом «Гідробинт» вдалося запустити у серійне виробництво, що дозволило забезпечити ним значно більше медичних закладів і військових підрозділів.

Однак Володимир Неймаш не зупинився на досягнутому. Він продовжує працювати над новими розробками, зокрема над аерозолем для лікування опіків, який наразі виготовляється лише під замовлення.

Навіть у найскладніші періоди, зокрема під час відключень електроенергії, науковець знаходив можливість продовжувати свою роботу. Він чітко усвідомлює, що його винаходи — це не просто наукові досягнення, а реальний шанс на життя для поранених.

Історія Володимира Неймаша — це приклад самовідданості, професіоналізму і справжнього служіння людям. Його внесок у порятунок життів українських військових важко переоцінити, і такі люди, безперечно, заслуговують на найвищу державну вдячність і визнання.

Людмила Поліщук