Закон не може бути вибірковим: або справедливість для всіх, або втрата довіри
У державі, яка воює за своє існування, немає права на помилки в питаннях справедливості. Бо справедливість — це не абстракція. Це фундамент довіри. А довіра — це те, на чому тримається країна у війні.
Саме тому будь-які рішення влади, які виглядають як вибіркові або несвоєчасні, б’ють не по рейтингах — вони б’ють по самій державі.
Криміналізація антисемітизму як окремого явища в країні, де він не є проблемою, викликає закономірне запитання: чому держава реагує жорстко там, де немає негативного прояву цього явища, і значно слабше — там, де суспільство роками відчуває приниження і знецінення власної ідентичності?
Де симетрія?
Де відповідальність за:
- українофобію,
- приниження державної мови,
- системне висміювання української культури,
- нав’язування комплексу меншовартості українцям у власній державі?
Якщо закон працює вибірково — це вже не закон. Це інструмент.
Українське суспільство має одну ключову рису: воно дуже гостро відчуває несправедливість. І сьогодні зростає відчуття, що держава не завжди говорить із громадянами мовою рівності.
Проблема не в тому, що захищають когось. Захищати потрібно кожного громадянина. Проблема в іншому — коли немає однакового підходу до всіх.
Коли одна форма ненависті визнається загрозою державного рівня, а інші роками ігноруються — це формує не єдність, а напругу.
І цю напругу не можна списати на емоції. Вона має під собою ґрунт — багаторічний досвід, коли українське потрібно було захищати, пояснювати, доводити право на існування навіть у власній країні.
Держава не має права створювати навіть тіні сумніву в тому, що існують «пріоритетні» теми чи «більш захищені» групи.
Бо в цей момент руйнується головне — відчуття спільності.
Сильна держава — це не держава гучних заяв. Це держава чесних правил:
- один закон для всіх,
- одна відповідальність для всіх,
- одна повага до кожного громадянина.
Без винятків. Без подвійних стандартів. Без вибіркової чутливості.
Сьогодні Україна платить надто високу ціну за свою незалежність, щоб дозволити собі внутрішню недовіру. І влада має це розуміти.
Бо зовнішнього ворога перемагають на фронті.
А внутрішні помилки — руйнують державу зсередини.
І якщо держава не відновить баланс справедливості — на цей запит буде реагувати саме суспільство.
Жорстко. Прямо. І без компромісів.
ГО «Українська альтернатива»
Співголови:
Павло Мовчан
Георгій Філіпчук
Євген Шевченко
Микола Голомша
