На цьому тижні, разом з керівником Агенції місцевого розвитку Альоною Семенюк та   колегою з Харківщини, начальником Савинської СВА Oxana  Suprun, за менторською програмою  Cities4Cities та фаховим супроводом Maria Tuzyk , працював у Копенгагені на європейській конференції Interreg Europe «Європа, давай співпрацювати». Приємно було зустріти і керівницю Хмельницької Агенції Регіонального Розвитку Kateryna Savchuk, з якою ми вже домовились спільно попрацювати над створенням Енергетичної Спільноти в Теофіпольській громаді.

Понад 600 учасників з різних країн Європи. Практичні кейси по реалізованих проєктах на мільйони євро. Всі проєкти реалізовувались обʼєднанням громад різних країн.

Головне, що варто винести кожному з нас:

  • Європа не просто говорить — вона реально змінює життя людей через громади
  • І ці зміни починаються не з грошей. Вони починаються з підходу.

Я побачив конкретні рішення, які вже працюють:

  • енергетичні спільноти, де люди разом виробляють електроенергію
  • циркулярна економіка, а це повторне використання ресурсів замість викидання (економія мільйонів)
  • підтримка тих, хто найбільше потребує — через сучасні інструменти, а не подачки

І знаєте, яка фраза запам’яталась, наприклад з презентації про Енергоспільноти?

«Ми більше не боїмося увімкнути духовку».

Це дивно чути від жителів ЄС, адже рівень життя європейців, значно перевищує рівень життя більшості українців. Але вони мають такий рівень в т.ч. через раціональне та ощадливе використання ресурсів на всіх рівнях.

Це про енергію. Але насправді — про гідність.

Чесно скажу: таким громадам, як наша, дуже складно отримати великі кошти ЄС.

Але є нюанс, про який мало хто говорить:

  • Гроші приходять не туди, де “просять”.

Гроші приходять туди, де:

  • є цінності
  • є довіра
  • є об’єднання людей, сила суспільства
  • є спільні цілі та реальні дії, а не розмови

Ми вже рухаємось у цьому напрямку: енергонезалежність, екологія, циркулярна економіка… В межах можливостей покращуєм освіту, медицину, соціальні послуги…

Так, у нас ще багато проблем. І я це добре розумію.

Але питання не в тому, що в нас не так.

Питання — чи готові ми змінитись, щоб отримати інше життя.

Уявіть:

дороги, інфраструктура, робота, нормальні доходи, сучасні школи і лікарні — і це не “колись”, а максимально швидко, наскільки це реально.

Це можливо.

Але тільки за однієї умови:

  • якщо ми готові змінюватись
  • якщо будемо активними
  • якщо навчимось об’єднуватись
  • якщо будемо поважати один одного і працювати разом, в симбіозі: Люди+Бізнес+Влада!

Тому просте питання до кожного:

Чи готові Ви змінитись і змінювати?

Михайло Тененев