Регіональне управління Сил територіальної оборони «Південь» ЗС України повідомляє про батька та сина, військових-героїв, які боронять Україну. Олександр долучився до війська з перших днів повномасштабного вторгнення. За його словами, головною мотивацією було захистити родину.
«Як батько, я би взагалі не хотів, щоб син служив. Він же моя кровинка, завжди для мене буде дитиною. Але як чоловік розумію, що захист свого — це справа честі», — розповів військовослужбовець.
Його син Андрій мобілізувався на початку 2025 року. Батько допоміг, аби той потрапив до його підрозділу. У бригаді хлопець отримав позивний Хохол-молодший.
Спершу Андрій опанував саперну справу, а згодом виконував бойові завдання на Вовчанському напрямку. За його словами, влітку 2025 року доводилося по кілька днів перебувати на позиціях.
«Коли вибратись із позицій було дуже важко через «брудне небо», доводилось сидіти в укриттях по декілька днів і відстрілюватись. А вони лізуть і лізуть, і їхні дрони постійно дзижчать над головою», — сказав Андрій.
Зі слів військових, служба в одному підрозділі додає відповідальності й взаєморозуміння — інколи достатньо одного погляду, щоб зрозуміти один одного.
Після переформування батальйону у підрозділ безпілотних систем їхня робота змінилася. Олександр займається координацією забезпечення, а Андрій працює із дронами та логістикою у зоні бойових дій.
Військові зазначають, що нині безпілотні системи дозволяють виконувати завдання, які раніше потребували участі піхоти. Зокрема йдеться про дистанційне мінування і доставку вантажів під обстрілами.
За словами бійців, кожне успішно виконане завдання — це крок до повернення додому, де на них чекає родина.
Вони і далі служать у 120-ій окремій бригаді територіальної оборони: батько та син — Олександр і Андрій.
І подають іншим приклад, як треба не ухилятись, а йти і служити, бо хто як не чоловіки України мають стати на її захист?!
Підготував Сергій ГОДУН
