Хрестили Русь, но не Росію,
Москви тоді ще й не було.
В тайгу апостолів Месія
Не посилав, там зло жило!

Водилась нечисть у болоті,
Плодились жаби, комарі…
Але белькочуть москвороті,
Що їх хрестили у Дніпрі!

Відтоді, як оці примати
Свої покинули ліси,
Зі шкури пнуться показати
Себе нащадками Руси.

Та шкура вовча, не овеча,
Не приховає звірину,
Жорстокість, злобу, ворожнечу.
Братерству знаємо ціну.

Так родичалися завзято,
Що ріки крові пролили.
Занесли зайди в нашу хату
Свої смердючі постоли.

Себе відчули хазяями
На нашій зболеній землі,
Що ми, заковані ланцями,
До рук не візьмемо шаблі.

Що ми, затуркані попами,
В поклоні рабськім, до землі,
Повіримо, що разом з нами
В Дніпрі хрестились москалі.

Та правда лиш одна-єдина,
Вона завжди на нашім боці:
В Дніпрі хрестилась Україна,
А не якісь песиголовці!

Мирослав Вересюк,
вінничанин