Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.

Володимир Каменецький

У Старокостянтинівській громаді провели в останню земну дорогу загиблого захисника Володимира Каменецького, 1995 року народження.

Воїн загинув 23 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Болдирівка, що на Харківщині. Мав звання старшого сержанта.

Воїну навіки 30 років.

Ярослав Бучковський

У Чемеровецькій громаді повідомили про смерть військового Ярослава Бучковського.

Він народився 7 липня 1995 року, проживав у селі Бережанка. Працював у Чемеровецькому райавтодорі, згодом — у комунальному підприємстві «Комунсервіс».

До лав Збройних сил України був мобілізований у жовтні 2024 року. Служив у прикордонній службі.

3 травня 2026 року життя військового раптово обірвалося у лікарні, куди він приїхав під час короткої відпустки з фронту.

Герою було 30 років.

Володимир Поляк

У Волочиській громаді повідомили про загибель захисника Володимира Поляка.

Він народився у 1978 році, в селі Іванівці, проживав у селі Чернелівка Красилівської громади.

Мав офіцерське звання — лейтенант.

Володимир Поляк загинув 28 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Григорівка Запорізької області.

Герою було 47 років.

Віталій Шевчук

У Сахновецькій громаді підтвердили загибель військового Віталія Шевчука.

Він народився 19 жовтня 1992 року, проживав у селі Теліжинці.

Після початку повномасштабного вторгнення став на захист України. Служив стрільцем-снайпером механізованого відділення.

Тривалий час вважався зниклим безвісти. Загибель військового офіційно підтвердили. Віталій Шевчук поліг 14 січня 2025 року під час бойових дій у Покровському районі Донецької області.

Герою було 32 роки.

Андрій Вавринюк

У Хмельницькому відбулося прощання із захисником Андрієм Вавринюком. Він народився 24 грудня 1986 року.

Понад чотири роки він захищав Україну, виконуючи військовий обов’язок. Боєць помер 24 квітня 2026 року.

Йому було 39 років.

Олег Білокінь

У Новоушицькій територіальній громаді повідомили про загибель воїна Олега Білоконя.

Олег народився 17 серпня 1981 року в селі Куча. Здобув професію зварювальника у Кам’янець-Подільському професійному училищі. Працював за фахом у місцевому господарстві.

У квітні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у складі 10 окремої гірськоштурмової бригади «Едельвейс». Мав звання солдата.

1 березня 2024 року зник безвісти під час бойових дій у Бахмутському районі Донецької області.

Понад два роки рідні чекали звістки і вірили, що він повернеться. Загибель підтвердили лише після ДНК-експертизи.

Володимир Копець

Волочиська міська рада повідомила про втрату бійця Володимира Копеця.

Він народився у 1994 році. Проживав у селі Поляни.

Загинув 5 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання.

Олександр Кримчук

Білогірська селищна рада повідомила про втрату захисника Олександра Кримчука. Олександр — уродженець села Шуньки.

Майже два роки героя вважали зниклим безвісти. Лише нещодавно підтвердилося найгірше. Він загинув 16 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області.

Олег Лізанець

Шепетівська міська рада повідомила про загибель Олега Лізанця.

Олег народився 29 січня 1990 року. Проходив службу у званні старшого солдата. Був оператором безпілотних літальних апаратів інженерно-саперної роти.

Загинув захисник 28 квітня 2026 року в бою на Харківщині.

Сергій Миронюк

У Славутській громаді попрощалися із старшим солдатом Сергієм Миронюком, позивний «Мирон».

Сергій Володимирович народився 30 травня 1975 року в місті Славута. У 1997 році закінчив Київський автотранспортний технікум за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів».

Сергій, покинувши роботу за кордоном, вступив до лав територіальної оборони м. Славута. У травні 2022 року разом із побратимами приєднався до 94 батальйону охорони та обслуговування 11 армійського корпусу Сухопутних військ, у складі якого на посаді водія брав активну участь у боях на території Донецької області.

Був неодноразово нагороджений державними нагородами України: відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю ветерана війни та учасника бойових дій. Отримав багато грамот від командування за професіоналізм і подяки від Хмельницької обласної ради за сумлінне виконання військового обов’язку.

У листопаді 2024 року, у складі 60-ї окремої механізованої бригади, під час боїв за населений пункт Терни зник безвісти. У 2026 році стало відомо, що Сергій Миронюк загинув 7 листопада 2024 року у віці 49 років.

Іван Пасєка

Війтовецька громада повідомила про смерть військового Івана Пасєки.

Іван народився 28 лютого 1984 року в селі Бокиївка.

Він помер 30 квітня 2026 року під час проходження військової служби.

Олександр Горбатий

У Хмельницькому попрощалися із захисником Олександром Горбатим.

Олександр до мобілізації працював підприємцем — торгував сезонними овочами на продовольчому ринку. Після отримання повістки пройшов базову військову підготовку та долучився до лав 67 окремої механізованої бригади, служив штурмовиком.

Його бойовий шлях пролягав на Дніпропетровському напрямку. Саме там, у жовтні 2025 року, військовий загинув під час виконання бойового завдання. Відтоді він вважався зниклим безвісти. Лише згодом особу захисника вдалося встановити за допомогою ДНК-експертизи.

Олександру Горбатому назавжди 43 роки.

Олександр Кузнєцов

У Шепетівці попрощалися із воїном Олександром Кузнєцовим.

Він народився 2 липня 1983 року у Шепетівці.

Працював на будівництві, пізніше — в охороні цукрового заводу.

У 2023 році його син, щойно досягнувши повноліття, підписав контракт зі Збройними силами. Олександр теж пішов служити — щоб бути поруч і захищати країну разом із сином.

На фронті отримував поранення і контузії. Пройшов лікування і повернувся до підрозділу. За службу був відзначений нагородами. Він загинув 28 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Тривалий  час вважався зниклим безвісти.

Воїну  було 40 років.

Григорій Копач

У Волочиську громаду «на щиті» повернувся Григорій Копач.

Він народився у 1981 році та проживав у селі Канівка.

Загинув 20 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання.

Артем Лазарович

У Понінківській громаді повідомили по загибель Артема Лазаровича, 1995 року народження.

Життя бійця обірвалося 24 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Вільне Покровського району Донецької області.

У нього залишилися дружина та маленький син.

Володимир Мельник

До села Колодіївка, що на Кам’янеччині, «на щиті» повернувся захисник Володимир Мельник, 1998 року народження.

Працював у парк-готелі «Теремки». Професію здобув у Кам’янець-Подільському ДНЗ «Подільський центр ПТО», де вивчився на живописця й оформлювача вітрин і приміщень.

До лав Збройних сил України Володимир доєднався у 2019 році. Після присяги служив у Києві за контрактом на посаді кінолога. З лютого 2025 року виконував бойові завдання на Донеччині, у Покровську, як оператор безпілотних ударних авіаційних комплексів.

Із вересня 2025 року вважався зниклим безвісти.

Воїну навіки 27 років…

Сергій Оніщенко

Полонська громада втратила Сергія Оніщенка, 1997 року народження.

Він служив молодшим сержантом, командиром інженерно-саперного відділення. Герой загинув 28 квітня 2026 року на Харківщині.

Богдан Сацик

Шепетівська громада віддала останню шану земляку — солдату Богдану Сацику.

Він народився 24 березня 1982 року в селищі Гриців. Здобув фах бухгалтера у Шепетівському сільськогосподарському технікумі.

2 травня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ.  Після підготовки на Яворівському полігоні воював у складі 47-ї окремої механізованої бригади.

4 липня 2024 року родина отримала сповіщення, що Богдан зник безвісти. Богдан Сацик, механік-водій батальйону навчально-бойового озброєння та техніки, загинув 1 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.

Олександр Стельмащук

Красилівщина провела в останню дорогу Олександра Стельмащука.

Олександр народився у 1979 році в Яворівцях. Здобув фах тракториста-механізатора. Строкову військову службу проходив у місті Мукачеве. Повернувшись до рідного села, працював у сільгоспхімії помічником комбайнера.

До лав Збройних сил України Олександр доєднався 11 грудня 2025 року. Після проходження підготовки він служив стрільцем мотопіхотного батальйону.

Життя бійця обірвалося 18 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Федорівка Харківської області.

Олександру Стельмащуку назавжди 49 років.

Валерій Омельянов

У Старокостянтинові попрощалися зі старшим солдатом Валерієм Омельяновим.

Він народився 19 грудня 1987 року.

Вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що воїн загинув 28 травня 2024 року. Його життя обірвалось поблизу населеного пункту Стариця на Харківщині під час виконання бойового завдання.

Валерію навіки 36 років.

Андрій Семенюшко

У Кам’янець-Подільській громаді попрощалися із воїном Андрієм Семенюшком.

Старший сержант Андрій Семенюшко був командиром механізованого відділення, служив на Сумщині. Вважався безвісти зниклим із червня 2025 року.

Останнє своє бойове завдання виконав 14 червня 2025 року.

Герою назавжди залишилося 47.

Дмитро Бондарев

До Хмельницького «на щиті» повернувся захисник Дмитро Бондарев.

Він народився 19 лютого 1981 року. У цивільному житті чоловік працював ландшафтним дизайнером. Також їздив за кордон на заробітки.

У 2023 році Дмитро добровольцем долучився до лав Збройних сил України. Служив у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.

Майже два роки вважався зниклим безвісти.

Дмитро Бондарев загинув 25 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Герою навіки залишиться 43.

Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.

Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!

Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.