Невимовний біль, сльози та розпач прийшли в родину, яка чекала свого захисника, і в серця всіх, хто знав і любив Андрія Грищуна — вірного сина України, нашого земляка із села Волиця.

Підтвердилася загибель солдата Грищуна Андрія Івановича, 19 липня 1992 року народження, який проходив службу на посаді командира розвідувального відділення розвідувального взводу 225-го окремого штурмового батальйону (в/ч А7400).

З 28 грудня 2024 року Андрій вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання у Курській області рф. Довгі місяці рідні жили між болем і надією: молилися, вірили, чекали… Але страшна правда безжально розбила їхні серця.

Найважче — це чекати й не знати. І ще страшніше — отримати звістку, яка назавжди змінює життя.

До служби Андрій працював і будував своє життя у Хмельницькому. Він мав плани та мрії, як і кожен молодий чоловік, але війна забрала його життя. Тепер він повертається до рідної домівки, де на нього так чекали, «на щиті».

У пам’яті односельців, друзів і колег Андрій назавжди залишиться світлою, доброю та щирою людиною. Його пам’ятають усміхненим, справедливим, завжди готовим підтримати та допомогти. Він був людиною честі, мав сильний характер і велике серце. Для рідних він був люблячим братом, сином та онуком, для друзів — надійним товаришем, на якого можна було покластися у найважчу хвилину.

Він став на захист рідної землі й до останнього подиху залишався відданим військовій присязі та Україні.

Сьогодні у скорботі схиляє голову вся громада. Разом із родиною ми розділяємо цей важкий біль втрати. Світла пам’ять про Андрія назавжди житиме в серцях тих, хто його знав.

Вічна пам’ять та слава Герою України! Щирі співчуття рідним і близьким.

Про дату і час прибуття траурного кортежу, а також про чин поховання буде повідомлено додатково.