Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Костянтином Алікіним.
Він долучився до Збройних сил України у листопаді 2024 року. Служив стрільцем 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади. Загинув 23 травня 2025 року поблизу села Андріївка Волноваського району Донецької області. Йому було 39 років.
Народився 21 жовтня 1985 року у Вінниці. Навчався у школі №4 та музичній школі №1, згодом здобув освіту у Вінницькому коледжі культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича та Вінницькому державному педагогічному університеті імені М. Коцюбинського. Працював викладачем у школі мистецтв, був актором студії «Арлекін», згодом працював у фотостудії.
Стало відомо про смерть мешканця села Порогів, солдата ЗСУ Миколи Вилянського, 28 липня 1978 року народження.
Чоловіка було призвано на військову службу 28 серпня 2025 року. Він служив стрільцем-снайпером у 66-ій окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ ЗСУ.
Життя військовослужбовця обірвалося 2 травня 2026 року у рідному селі Пороги – внаслідок гострої серцевої недостатності.
Після довгих місяців очікування і пошуків Гайсинська громада отримала підтвердження загибелі солдата Євгенія Вінніченка.
Євгеній був розвідником-гранатометником 3-ї розвідувальної групи спеціального призначення 4-ї роти спеціального призначення 2-го загону спеціального призначення 71-ї ДШВ.
Він прийняв свій останній бій 20 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Новоданилівка, що на Запоріжжі. Довгий час вважався зниклим безвісти.
Немирівчани попрощалися із захисником – жителем села Ковалівка Віталієм Кавуном, 2 вересня 1985 року народження. Він без вагань став на захист нашої Батьківщини, однак через стан здоров’я був демобілізований із лав ЗСУ та, на жаль, відійшов у вічність 4 травня 2026 року.
Вінницька громада провела в останню путь воїна Дмитра Кравченка.
Дмитро став на захист України узимку 2024 року. Був старшим стрільцем кулеметного взводу 158-ї окремої механізованої бригади. Свій останній бій воїн прийняв торік 8 серпня на Курському напрямку. Йому було 37 років.
Дмитро Кравченко народився 31 жовтня 1987 року у Вінницьких Хуторах. Після закінчення 11 класів місцевої школи здобув професійну освіту у Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА за спеціальністю «Економіст підприємства». Працював на будівництві.
Сумна звістка знову надійшла у Козятинську громаду.
Під час виконання бойового завдання у районі н.п. Вовченка Донецької області в результаті артилерійського та мінометного обстрілів з боку противника загинув Максим Гуменюк, 1998 року народження.
Із 4 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти.
У Чечельницьку громаду повернувся «на щиті» захисник Дмитро Гута, 8 листопада 1994 року народження.
Він вважався зниклим безвісти із 14 січня 2023 року на Покровському напрямку Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Вадимом Левчуком.
Він добровільно став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового походу та 56-ій окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді, воював на Херсонщині та Донеччині. Після контузій був комісований, однак знову повернувся на фронт у складі 60-ї окремої артилерійської бригади на посаді командира гармати.
Помер 1 травня у шпиталі. Йому було 48 років.
Вадим народився 30 жовтня 1977 року в селі Сестринівка. Закінчив вище професійне училище в Погребищі. Працював водієм-далекобійником, здійснював міжнародні перевезення.
В останню путь ладижинці провели солдата ЗСУ Віктора Урбанського.
Віктор народився 5 липня 1971 року в селі Котовське (Мирне), що на Дніпропетровщині. Здобув середню освіту в рідному селі, а потім пішов служити до армії. Після проходження служби переїхав у Ладижин, де працював трактористом у сільськогосподарському підприємстві. Потім працював у компанії МХП.
З перших днів повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року він добровільно став на захист Батьківщини. Служив сапером інженерно-саперного відділення батальйону безпілотних систем.
2 травня 2026 року поблизу населеного пункту Мар’їнка Дніпропетровської області Віктор героїчно загинув у бою за Україну.
У Липовецьку громаду надійшла гірка звістка про загибель захисника Кирила Оберлянда, 21 січня 1993 року народження.
Прийнятий на військову службу Вінницьким РТЦК та СП, оператор 1 відділення 1 взводу роти протитанкових ракетних комплексів Кирило Оберлянд виборював волю і незалежність України на Донеччині.
Загинув у бою внаслідок штурмових дій противника у н. п. Товсте Волноваського району 17 липня 2025 року.
У Погребищенській громаді «на щиті» зустріли солдата Олександра Сорокопуда.
Олександр народився 26 вересня 1981 року в м. Погребище. Служив в армії у 1999 – 2000 роках. Вивчився на тракториста у вищому професійному училищі №42 м. Погребища. Працював трактористом у Філії ДП «Вінницький облавтодор».
28 травня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Служив стрільцем-санітаром 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини.
Життя героя обірвалося у бою 1 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
Стало відомо про передчасну смерть жителя Барської громади – Василя Васютинського, 1982 року народження, жителя с. Іванівці.
Василь став на захист Батьківщини ще у вересні 2022 року. У лавах Збройних сил України він служив водієм-слюсарем ремонтного відділення бронетанкової техніки військової частини А5057. На жаль, серце мужнього воїна не витримало навантажень війни. Його життя обірвалося 5 травня 2026 року під час виконання службових обов’язків у місті Павлоград Дніпропетровської області.
«На щиті» до Гайсинської громади повернувся гайсинчанин, солдат, навідник кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка – Павло Гнатюк, 15 липня 1968 року народження.
Згідно з експертизою ДНК підтвердилось, що воїн загинув 25 жовтня 2024 року під час виконання військового обов’язку в бою у районі населеного пункту Кремінна Балка Покровського району Донецької області.
Виконуючи бойове завдання у н. п. Кліщіївка Донецької області, 8 березня 2024 року загинув житель Оратівської громади Степан Охота. Йому було 37 років.
З першого дня повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем став на захист міста Миколаїв, у якому жив і працював. брав участь в обороні південних рубежів, зокрема звільненні Херсонщини.
Із 2024 року у складі 22 окремої механізованої бригади стримував ворога на Донеччині.
На війні загинув житель Шаргорода, солдат ЗСУ Анатолій Медончак, 19 січня 1989 року народження.
Анатолій був призваний до військової служби 2 вересня 2022 року. У 2023 році зник безвісти. Тепер стало відомо, що він загинув 28 листопада 2023 року в районі населеного пункту Степове Покровського району Донецької області під час виконання бойових завдань.
Результати ДНК-експертизи підтвердили загибель захисника із Самгородоцької громади Олександра Мацюка із села Вівсяники, який тривалий час вважався зниклим безвісти.
Захисник загинув 21 травня 2024 року поблизу населеного пункту Нетайлове Донецької області.
Загинув житель села Пузирки, захисник України Василь Харчук.
Василь народився 2 березня 1986 року. У перші дні повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ. Життя воїна обірвалося 5 травня 2026 року поблизу населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Під час виконання бойового завдання загинув житель села Устя, головний сержант Василь Романченко, 1971 року народження.
Чоловік був призваний на військову службу 15 липня 2024 року. Служив номером обслуги механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4718.
31 серпня 2024 року воїн загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Коренево Курської області рф.
До рідного дому, після довгого часу невідомості, «на щиті» повернувся захисник Микола Філь, житель села Пултівці.
Він загинув 27 грудня 2022 року. Із того часу вважався зниклим безвісти.
Народився Микола 19 жовтня 1988 року в Пултівцях, закінчив місцеву школу, потім будівельне училище № 16. Працював на будівництві.
На початку повномасштабного вторгнення, 22 травня 2022 року, був призваний боронити Україну, ніс службу у в/ч 4438 на посаді стрільця-зенітника на Бахмутському напрямку фронту.
27 грудня 2022 року Микола Філь зник безвісти під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області.
З того часу перебував у статусі зниклого безвісти, лише нещодавно було підтверджено факт загибелі захисника, згідно з постановою про ідентифікацію особи.
У Тростянці зустріли «на щиті» захисника Віктора Кузьминецького із с. Ободівка.
Солдат, гранатометник військової частини А4712 загинув у районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Захищаючи Україну, загинув воїн Вадим Борцов, 1974 року народження, житель с.Северинівка.
Молодший сержант, командир бойової машини – командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини, який вважався зниклим безвісти, був ідентифікований за ДНК та вважається загиблим 23 січня 2023 року під час виконання бойового завдання у районі м.Бахмут Донецької області.
«На щиті» до рідного села Коростівці повернувся захисник Анатолій Біланчук.
Він із 14 лютого 2025 року вважався безвісти зниклим.
Встановлено, що розвідник 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Я. Гандзюка Анатолій Біланчук загинув 14 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Успенівка Донецької області. Йому був 41 рік.
Помер захисник із села Снітків Петро Максимчук.
Він народився 11липня 1997 р. у селі Снітків у багатодітній родині.
Був мобілізований у грудні 2022 року. Служив кулеметником 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 11 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону.
Брав участь у зоні бойових дій АТО/ООС.
Старший солдат після отриманих двох поранень і контузії перебував на лікуванні вдома, де й зупинилось його серце 4 травня 2026 року.
«На щиті» повернувся захисник Олександр Кравцов, 21 березня 1986 року народження.
Молодший лейтенант, командир групи спеціального призначення 71-ї окремої єгерської бригади, Олександр із 27 листопада 2024 року вважався безвісти зниклим після виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Трудове.
Жителі Ладижина в останню путь провели військовослужбовця ЗСУ, капрала поліції Віталія Біленького.
Віталій народився 25 серпня 1986 року в Ладижині. Шкільні роки пройшли в місті Теплодар Одеської області. Після закінчення школи вступив до Одеського економічного університету та здобув спеціальність економіста. Після закінчення навчання працював за фахом. З 2015 року по 2024 рік працював за кордоном.
У листопаді 2024 року добровільно став на захист Батьківщини.
Був нагороджений «Золотим хрестом» від Головнокомандувача Збройних сил України, відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Знак пошани» від міністра оборони України.
5 квітня 2026 року Віталій героїчно загинув поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
В Олександрівці провели в останню земну дорогу захисника Олександра Ізерта.
Олександр народився 17 січня 1974 року в місті Одеса. Дитячі роки провів у селищі Фрунзе Окницького району Республіки Молдова. Після 9 класу вступив до суднобудівельного технікуму в місті Іллічівськ, здобув фах «докер-механізатор». Згодом повернувся до Одеси, де на базі військової академії здобув освіту військового капелана. У 2014 році був учасником АТО, брав участь у боях у Донецькій та Луганській областях. Із перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році він знову долучився до лав ЗСУ.
Старший сержант Олександр Ізерт проходив службу у складі батальйону територіальної оборони за спеціальністю старший водій взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини.
За значний особистий внесок у захист незалежності й територіальної цілісності України Олександр Ізерт неодноразово відзначався урядовими нагородами.
Життя Героя обірвалося 30 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Андронівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця з Тульчинської громади Віталія Сиротенка, 18 квітня 1974 року народження, жителя села Мазурівка.
Чоловік служив стрільцем – помічником гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини.
Свій останій бій воїн прийняв 23 липня 2024 року в районі населеного пункту Вовче Покровського району Донецької області.
Трагічна новина прийшла у Піщанську громаду: загинув захисник Ігор Шевченко, 19 листопада 1993 року народження.
Призваний на військову службу у вересні 2025 року, солдат Ігор Шевченко служив стрільцем 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал).
4 травня 2026 року Герой-захисник загинув біля села Новосергіївка Ізюмського району Харківської області під час виконання обов’язків військової служби.
В останню путь ладижинці провели військовослужбовця ЗСУ Сергія Камнєва.
Сергій народився 21 червня 1974 року в Ладижині. Навчався у загальноосвітній середній школі № 3. Потім – у професійно-технічному училищі міста Українка, де отримав професію електрогазозварювальника. Восени 1992 року був призваний на строкову службу до армії, яку закінчив у 1994 році в званні сержанта.
Із 2001 по 2021 рік працював на Ладижинській ТЕС електрогазозварювальником. З 2021 року по грудень 2023 року працював у Товаристві «Гарант ЛТД».
21 січня 2024 року Сергій був призваний до лав ЗСУ. Служив у званні сержанта на посаді стрільця стрілецького батальйону військової частини.
Із 2 квітня 2024 року Сергій вважався зниклим безвісти. Пізніше стало відомо, що він загинув поблизу населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.
«На щиті» до рідного Браїлова повернувся 35-річний Андрій Михайлюк.
Старший солдат 79-ї окремої десантно-штурмової бригади боронив Україну ще з часів АТО. У лютому 2025 року він знову став до лав захисників, виконував бойові завдання на Донеччині.
9 червня 2025 року в бою поблизу населеного пункту Костянтинопіль Волноваського району його життя обірвалося. Відтоді він вважався безвісти зниклим.
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
