Минулої осені на місці теперішнього монастирського саду ще важко було уявити щось гарне. Тут були густі зарості, чагарники, сміття, старі занедбані яблуні, які вже давно згнили зсередини. Всюди лежали купи сухих гілок, а також безліч різних, дерев, кущів та дикої рослинності. Це місце було настільки зарослим, що пройти було майже неможливо.

Але завдяки нашим небайдужим парафіянам, їхній наполегливій і невтомній праці та жертовності, а особливо завдяки спочилому у Бозі Михаїлу, ця територія почала поступово змінюватися. Крок за кроком проводилися роботи, розчищали зарості, прибирали територію, вивозили сміття. На цьому місці було вирішено створити монастирський сад.

Роботи попереду було ще чимало. Коріння та пні старих зрізаних дерев викорчовували трактором. У землі виявилося дуже багато каміння, цегли, скла, різних металевих предметів та іншого непотребу. Усе це старанно збирали та вивозили. Саму ділянку декілька разів переорювали, готуючи землю для майбутніх насаджень.
Восени було закуплено майже сорок молодих саджанців різних фруктових дерев добрих сортів: яблуні, груші, сливи, черешні. Їх висадили з вірою та надією. І вже цієї весни, милістю Божою, наші молоді деревця подарували перший цвіт. Найбільша радість – прийнялися усі дерева.

Щиро хочемо подякувати кожному, хто долучився до створення цього молодого монастирського саду, працею, допомогою, підтримкою чи доброю порадою. Віримо і сподіваємося, що через декілька років цей сад буде не лише прикрашати монастирську територію, але й тішити нас своїми щедрими та смачними плодами, нагадуючи про те, що спільною працею, з Божою допомогою, навіть занедбане місце може перетворитися на справжній сад життя.