Ревакович розповів, що за роки музичної освіти у Польщі жодного разу не чув про українську музику. Саме це, каже він, стало однією з причин створення фестивалю “Дні української музики у Варшаві”
Про це Роман Ревакович, польський диригент з українським корінням розповів у проєкті “Європейці” на Еспресо.
“По-перше, польсько-українські відносини – це століття. Можна так сказати, що половина польської аристократії має українське чи руське коріння. Так що треба так сказати: дуже близькі народи, близькі мови. Я вважаю, що поляк зрозуміє українця і навпаки, навіть не володіючи взаємними мовами. Як ви сказали, я своє життя присвятив будуванню польсько-українського порозуміння через музику. Щоразу це краще, хоча непросто, тому що високої української культури в Польщі не забагато.
Український репертуар, зокрема музичний, досить непросто пробивається на польські філармонічні сцени. Це можна пояснювати, але я пройшов всю музичну освіту в Польщі і ні разу не мав уроку про українську музику. Ні разу. 10 років була і теорія музики, і композиція, і диригентура. На теорії музики, на фольклорі ми згадували навіть про Ескімосію, бо там три звуки, якісь там дримби, Африку, бо ритми, балканські країни. А про українську музику я не почув.
Говорю про це тому, що сьогоднішні музичні корифеї, які очолюють музичні установи, такі знання не отримали у вишах музичних”, – сказав він.
За словами диригента, саме брак знань про українську культуру в польському музичному середовищі став одним із поштовхів для популяризації української музики у Польщі.
“Саме з таких міркувань уже ледь не 30 років тому були засновані «Дні української музики у Варшаві», які поставили собі на меті показати найкращі зразки української музики в перших музичних залах столиці Польщі за участі дуже вагомих колективів, як українських, так і польських.
Розкажу таку пригоду, бо мушу сказати, що та страшна війна, яка почалася в повному масштабі у 2022 році, спричинила таку ситуацію, що в березні я отримав телефонний дзвінок від члена управи одного з найбільших польських банків, який спитав, чи ми могли б щось зробити. Це вперше трапилося таке. Так що через годину я вже був на розмові. А у вересні ми мали дуже вагоме представлення польської та української музики за участі хору, оркестру Національної філармонії у Варшаві, знаменитих солістів.
Тоді на цьому концерті прозвучав, між іншим, прекрасний, дуже вагомий твір Богдани Фроляк «Праведная душе» до віршу Шевченка”, – розповів диригент. Наразі наш фестиваль став помітним явищем у польському музичному житті.
