Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ігорем Гучком.
Ігор Гучок добровільно долучився до ЗСУ у перший день повномасштабного російського вторгнення. Служив у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка, був старшим сержантом, радіомінером відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу. Воював на Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках. Загинув 15 грудня 2024 року поблизу селища Чумацьке (Пушкіне) Покровського району. Йому було 54 роки.
Ігор народився 19 квітня 1970 року у Вінниці. Навчався у школі №23 та Вінницькому кооперативному коледжі. Після строкової служби займався підприємницькою діяльністю у сфері вантажних перевезень.
Теплицька громада отримала сповіщення про смерть військовослужбовця – Євгенія Заїки.
Євгеній народився 19 травня 1978 року в селищі Теплик. Після закінчення школи навчався у Теплицькому аграрному ліцеї, після якого вступив до індустріального технікуму у м. Конотоп і здобув фах автомеханіка. Згодом закінчив Вінницький аграрний університет по спеціальності «Облік і аудит». Працював на Теплицьких ЕМ та Теплицькій дільниці Гайсинського УЕГГ.
5 лютого 2026 року чоловік був прийнятий на службу до господарчого відділення взводу матеріального забезпечення батальйону радіоелектронної боротьби.
7 травня 2026 року серце Євгенія передчасно зупинилося.
«На щиті» до Жмеринки повернувся залізничник Микола Гаврилюк.
Він став на захист країни із перших днів повномасштабного вторгнення. Проходив службу в 82 ОДШБр. Разом з сином Олександром батько боронив державу в лавах ЗСУ. Він пройшов шлях від Миколаєва, Херсона, Бахмута, Вовчанська, Курськ, Краматорськ та Запоріжжя.
Життя воїна обірвалося 11 травня на Запорізькому напрямку. Йому було 54 роки.
Крижопільська громада втратила захисника Миколу Вівсяного, 25 серпня 1988 року народження, жителя села Крикливець.
Солдат Микола Вівсяний служив інспектором прикордонної служби 2 категорії – навідником-оператором першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Свій останній бій чоловік прийняв 24 червня 2025 року в ході бойових дій біля населеного пункту Біла Гора Донецької області.
Підтвердився факт загибелі оборонця Андрія Пустовіта, 17 вересня 1992 року народження, жителя села Високе Вапнярської громади.
Солдат А.Пустовіт служив стрільцем (помічником гранатометника) 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення) на бронетранспортерах 2 батальйону оперативного призначення.
Загинув 9 червня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Миролюбівка Покровського району Донецької області.
Тростянеччина в жалобі.
Понад два роки рідні жили надією, чекаючи звістки про захисника Василя Червонецького із села Четвертинівка. Та, на жаль, дива не сталося.
Воїн служив номером обслуги 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4712. Загинув 9 березня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області. Йому було 56 років.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником В’ячеславом Лічманом.
Він став до лав ЗСУ у 2024 році. Служив гранатометником у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Загинув 5 грудня 2024 року поблизу села Макіївка Сватівського району Луганської області. Йому було 38 років.
В’ячеслав народився 28 червня 1986 року у Вінниці. Навчався у школах Немирова та села Конищів Мурованокуриловецької громади, закінчив Вище художнє професійно-технічне училище №5. Працював у сфері торгівлі будівельними матеріалами.
У ряди Небесного війська став воїн ЗСУ Тарас Матвієць, 15 грудня 1999 року народження, житель м. Шаргород.
Молодий воїн був справжнім професіоналом військової справи, служив головним сержантом десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону ЗСУ.
Стояв на варті незалежності та свободи України із початку війни.
Тарас загинув 14 травня 2026 року під час оборони села Кардаші Синельниківського району Дніпропетровської області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Миколою Русавським.
Він добровільно став на захист України у 2014 році та два з половиною роки служив в АТО. З початком повномасштабного вторгнення знову долучився до війська. У званні старшого солдата виконував бойові завдання у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, був майстром саперної справи та неодноразово відзначався командуванням. Загинув 8 травня поблизу села Дружківське Краматорського району Донецької області. Йому було 57 років.
Микола народився 22 травня 1968 року у Вінниці. Навчався у школі №11, працював у сфері ремонту та обслуговування автомобілів.
Після довгих місяців очікування стало відомо про загибель захисника Павла Шпильового, жителя села Демидівка Ольгопільської громади.
Понад 1 рік 4 місяці Павло вважався безвісти зниклим. Тепер солдат-стрілець 3 десантно-штурмового відділення в/ч А0284 Шпильовий Павло повернувся додому «на щиті».
Іллінецька громада провела в останню земну дорогу захисника Олега Шумника, 4 вересня 1997 року народження, жителя села Володимирівка.
Після закінчення школи Олег навчався у Іллінецькому аграрному фаховому коледжі. Згодом проходив строкову службу, а пізніше обрав шлях військового, підписавши контракт.
Коли прийшла Велика війна, Олег повернувся до лав ЗСУ. Службу проходив у лавах Національної гвардії України, боронив Київщину у найстрашніші дні російської навали.
Перебуваючи на лікуванні, Олег приїхав до рідної домівки.
13 травня захисник трагічно загинув.
«На щиті» повернувся додому Герой із с. Борщагівка Погребищенської громади Анатолій Стишак, 26 травня 1996 року народження.
Анатолій був призваний на військову службу 17 січня 2025 року. Служив гранатометником 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини. Загинув воїн 22 березня 2025 року під час бойових дій поблизу села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.
Війтівчани попрощалися з полеглим Героєм Миколою Сисаком, 18 квітня 1977 року народження.
Чоловік був мобілізований 18 березня цього року. Воював на Запорізькому напрямку у складі 118 ОМБр.
6 травня під час виконання бойового завдання захисник отримав важке поранення грудної клітки. Лікарі боролись за його життя, але поранення виявилося смертельним. Серце воїна зупинилося.
Підтвердився факт загибелі захисника Михайла Варича, 1 вересня 1989 року народження, жителя села Кудлаї Немирівської громади.
Він вважався безвісти зниклим. Тепер стало відомо, що 7 серпня 2025 року біля населеного пункту Диліївка Бахмутського району Донецької області воїн героїчно загинув, виконуючи військовий обов’язок.
Гайсинська громада «на щиті» зустріла Дмитра Юрчака, 5 березня 1978 року народження, жителя м. Гайсин.
Дмитро служив солдатом, водієм-машиністом екскаватора інженерно-позиційної групи інженерно-саперного взводу 1-го механізованого батальйону 21-ї бригади.
Він героїчно захищав Україну з 2024 року. Та війна все ж похитнула здоров’я бійця. 11 травня 2026 року він помер під час виконання військових обов’язків неподалік від населеного пункту Великий Бобрик Сумського району Сумської області внаслідок крововиливу у головному мозку.
Підтверджено загибель жителя Турбівської громади, солдата Юрія Щура.
Юрій Володимирович мужньо став на захист України, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та своєму народові. Від вересня 2024 року він вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Шаргородська громада попрощалась із оборонцем Володимиром Люльчаком, 19 вересня 1976 року народження, жителем села Слобода-Шаргородська.
Володимир народився у с. Івашківці. Працював у галузі сільського господарства, пізніше – завідувачем господарства Конатковецької школи. Чоловік взяв до рук зброю ще в часи АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю. Служив головним сержантом самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону ЗСУ.
Загинув 10 травня 2026 року поблизу населеного пункту Червона Криниця Пологівського району Запорізької області.
Підтвердилася загибель військовослужбовця Юрія Дзюби, 1987 року народження, жителя Козятинської громади.
Він вважався зниклим безвісти із 1 листопада 2024 року. Тепер стало відомо, що захисник загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Погребки Курської області.
Чернятинська громада втратила захисника України Петра Рудого.
Він народився 25 липня 1970 року. Проживав у селі Чернятин. Здобув фах у місті Алчевськ за спеціальністю з ремонту холодильного обладнання. Працював у рідному селі кіномеханіком у сільському будинку культури. Згодом займався підприємницькою діяльністю.
У 2024 році чоловік став на захист України та долучився до лав Державної прикордонної служби України. Під час проходження служби отримав поранення, після чого проходив лікування у військовому госпіталі.
Помер військовослужбовець 11 травня 2026 року під час перебування на лікуванні у госпіталі.
За час служби був відзначений державною нагородою — орденом «За мужність» III ступеня, а також відзнакою Державної прикордонної служби України «За мужність в охороні державного кордону».
Стало відомо про смерть військовослужбовця Едуарда Гічанова, 7 грудня 1986 року народження, жителя села Маркуші Уланівської громади.
Захисник помер 14 травня 2026 року під час проходження служби по мобілізації на території тимчасової дислокації військової частини у селі Нова Дача Павлоградського району Дніпропетровської області.
Через півтора року невідомості «на щиті» до Глуховецької громади повернувся захисник Ігор Бойко, 13 травня 1974 року народження.
Чоловік проживав у селі Білопілля. Після закінчення школи здобув фах електрика та зварювальника у Бердичівському ПТУ №4. Працював зварювальником. Згодом тривалий час був газовим майстром Козятинського газового господарства.
17 лютого 2023 року Ігоря було призвано на військову службу до 22-ї бригади.
6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кругленьке Курської області рф воїн зник безвісти. Тепер стало відомо, що Герой загинув.
Бершадська громада втратила захисника Романа Ужвака, 1985 року народження, жителя села Війтівка.
Роман Миколайович від початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, став на захист України. Служив водієм автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3028 оперативно-тактичного з’єднання Першого корпусу Національної гвардії України «Азов».
Його бойовий шлях проходив через найгарячіші напрямки фронту – Роботине, Покровськ, де щодня точилися важкі бої. Війна залишила свій слід – постійне фізичне та моральне виснаження, пережите на передовій, стали причиною тяжкої невиліковної хвороби.
Повернувся додому «на щиті» солдат Ігор Цвігун, 18 квітня 1976 року народження, житель с. Станіславчик. Він вважався зниклим безвісти.
Служив гранатометником 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 2 штурмової роти виведеного у розпорядження командира військової частини А 4862.
Воїн загинув 5 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
Теплицька громада отримала сповіщення, що перестало битись серце захисника Олега Олійника, 9 жовтня 1971 року народження, жителя села Червона Долина.
Олег був призваний на військову службу 9 травня 2025 року. Служив на посаді навідника-оператора 3 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти у складі 67-мої окремої механізованої бригади ЗСУ.
13 травня під час проходження військової служби у районі населеного пункту Великоолександрівка Дніпропетровської області серце захисника раптово зупинилось.
В останню путь ладижинці провели солдата ЗСУ Олега Богомолова.
Олег народився 27 березня 1989 року. Навчався у Ладижинському ліцеї № 3 та Ладижинському фаховому коледжі Вінницького національного аграрного університету. Працював слюсарем у компанії ДТЕК, технологом підприємства «БТУ-Центр».
Олег став до лав ЗСУ 3 липня 2024 року. Служив заступником командира бойової машини – навідником-оператором механізованого відділення. Його бойовий шлях пройшов крізь вогонь Вовчанська на Харківщині та запеклі бої на Донецькому напрямку.
Із 21 вересня 2024 року Олег вважався зниклим безвісти. Пізніше стало відомо, що він героїчно загинув.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
