“Якщо сказати, що я обурена, то це нічого не сказати. Сьогодні мою заступницю Ірину Слюсар просто витурили із зали засідань районної ради, де голів сіл очільниці району зібрали на « обговорення» ситуації із фінансуванням сільських закладів медицини. Для журналістів районки вже стало звичним, що районна влада ігнорує інформування жителів Тепличчини про те, чим займається, як виконує покладені на неї зобов‘язання, і в цілому як відпрацьовує наші з вами податки. Всю інформацію про сьогоднішні реформи, їх роз‘яснення ми даємо людям, вишукуючи її на сайтах Кабміну, міністерств і відомств. Люди мають право і хочуть знати про всі новації, які їм готує законодавство. Тому  коли до редакції зателефонували один за другим кілька сільських голів, а один із них попросив особисто нас взяти участь в нараді, ми без вагань відгукнулися. Побачивши в залі Ірину, обидві керівниці, занервували. Виявляється, аби донести до людей суспільно важливу інформацію, на це треба мати їх особисте «благословення» чи то пак- якийсь дозвіл на оприлюднення. У мене запитання: «У нас районна рада та райдержадміністрація – це приватні структури чи режимні об‘єкти, на присутність в яких необхідний спецдозвіл? Що і від кого може утаємничувати влада, коли йдеться про майбутнє закладів охорони здоров‘я району, коли йдеться про бюджетні кошти, які фактично є нашими з вами коштами – платників податків? З району зробили “вотчину” Сьогодні, доки вони по одному депутату збирали для кворуму сесії райради, я поїхала в одне нещасне село, де вже ні школи, ні дитсадка, ні сільської ради нормальної. Ось там вони мають щодня бути і чути, що про них говорять люди! Пенсіонери, аби поїхати в Теплик до лікарні, в один бік (!) платять 120-150 грн таксистам. Та ще й умовляють, тому що через бездоріжжя туди не те що автобуси, таксисти не хочуть їхати. Хіба це не має боліти владі в першу чергу? І таких прикладів по кожному селу є. Але “нізя” щось казати!“ У загальноукраїнському рейтингу ворогів преси місце обом очільницям – і Л. Марцин, і Т. Сокотнюк ми гарантуємо.”

Так, справді, останнім часом в районах журналістам комунальних  газет живеться не просто. Бо, схоже, стаття  171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів керівниками районного рівня дружно ігнорується. А за рівнем свободи слова ми скотилися, як кажуть “нижче плінтусу”.

Колектив газети написав заяву про злочин. Причому, начальник поліції, побачивши, який розголос спричинило це повідомлення сам запропонував це зробити. Це вже не перший інцидент.  Якось ще одну  журналістку районної газети Світлану Мельник теж “виперли” з наради. Журналісти мовчки терпіли, але сил більше немає. Районне керівництво звертається до районної газети  коли вже справді край. Або вітання зі святами надрукувати. Вони не зацікавленні у висвітлюванні діяльності  районної влади. Щось пишуть на сайт, куди заходять тільки держслужбовці. Іноді запрошують на сесію.  І не всі рішення вони поспішають оприлюднювати. А після того, як районна газета розповіла правду про те, що відбувалося у Метанівці, коли рейдери забирали в людей землю зі стріляниною, районна влада вирішила… викинути видання з приміщення. Суди тривають і досі.

Ось така вона — свобода слова в окремо взятому Теплику. Цілком вірогідно, що й в інших районах журналістам доводиться непереливки.

Нижче – витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань. Зображення клікабельне.