Минула субота у Вінниці була насичена мистецькими подіями. Відразу на кількох майданчиках проходили цікаві заходи на всі смаки: від гучних тацювальних ритмів – до камерної атмосфери музичної лірики.
Однією з локацій стало подвір’я музею Михайла Коцюбинського, знаного в українській літературі як Великий Сонцепоклонник. Не випадково вінницька громадська ініціатива «Слово діє» приурочила музично-поетичну зустріч сучасних поетів і бардів до Дня літнього сонцестояння.
Поетичне дійство «Симфонія літа» пройшло на одному подиху в доброзичливій атмосфері довіри та злагоди і зачарувало талантами. Приємно вразив своїми піснями й віршами зірковий гість з Києва — народний артист України Анатолій Матвійчук. Він згадав свої хіти попередніх років і поділився новими роботами.
У поетичних батлах перед вільним мікрофоном засновник громадської ініціативи, організатор і натхненник «Симфонії літа» поет Юрій Піжук позмагався із Анатолієм Матвійчуком.
Вийшла заслужена нічия, що підкорила присутніх цікавими поетичними образами та барвистою грою українського слова.
Ще одним зірковим гостем музично-поетичної зустрічі став заслужений артист України Станіслав Городинський. Відомий співак і педагог нещодавно переміг на Міжконтинентальному радіофестивалі «Співай рідною». Під аплодисменти присутніх пан Станіслав отримав диплом переможця фестивалю.
А слово дійсно діє, і там, де збираються поети та є вільний мікрофон – не до нудьги. Так було і цього сонячного дня. Вінницькі майстри поетичного слова ділилися своїми здобутками на літературній ниві. Вийшов надзвичайно барвистий віночок художніх розчерків на всі часи.
Бо українська поезія — це про Любов, Добро та Мир. Це мереживо найтонших і найпотаємніших куточків людської душі. І якщо воно стає публічним, треба ловити момент і насолоджуватись кожним словом, яке хочеться співати.
Власне, це разом з Анатолієм Матвійчуком підтвердила знана вінницька виконавиця бардівських пісень Тетяна Скомаровська, яка подарувала музичне життя віршам багатьох українських поетів.
Послухати «Симфонію літа» прийшли також наші захисники, які проходять лікування у Вінниці, та волонтери. Їм вінницькі автори присвятили щирі поетичні рядки подяки й шани.
Присутні почувалися як у родинному колі, де всі розуміють один одного з пів слова. І наостанок кожному хотілося сказати словами з пісні Анатолія Матвійчука: «Друзі мої, нам треба зустрічатися частіше».
Анатолій Жучинський
