Згідно з даними соцопитування КМІС, наразі майже 77% українців — за повне перезавантаження органів влади після війни. Хоча воно може статися за двох обставин: в разі поразки України і в разі перемоги Сил оборони над окупаційною армією кремля.

Перша обставина аж ніяк не влаштовує ні простих громадян, ні олігархів, ні переважну більшість держслужбовців і депутатів. Але, на відміну від першої категорії, яка готова віддати за справедливу країну своє життя, інша категорія розраховує ціною цих смертей зберегти свою «систему» безкарного викачування народних грошей і після війни.

Для прикладу візьмемо лише найрезонансніші моменти. Наразі 65 народних депутатів мають підозри, ексголова Офісу президента також дає свідчення правоохоронцям, колишній голова Верховного Суду зізнався у спробі отримати рекордний ($3000000) хабар від олігарха.

Під домашнім арештом або з підозрами у СІЗО віцепрем’єри та міністри, керівники найвищих ланок служби безпеки, Нацполіції, очільники обласних рад та адміністрацій, МСЕК, ТЦК, ВЛК…

Крадуть мільярди в енергетиці, з бюджету, вимагають хабарі, кришують незаконний бізнес, обілечують інвалідністю за гроші, фальшують дані у деклараціях, торгують законом, вибивають гроші з військовозобов’язаних, відмивають бабло майже на кожному ремонті на закупівлях для армії під час воєнного стану.

І у найвідповідальніший момент або якось «протискуються» через кордон, або уникають відповідальності через «прострочені терміни» досудового розслідування.

До речі, стосовно судових рішень по людях «системи» — це взагалі якийсь сюр.

Цікаву статистику оприлюднила «ЄП»: «Конвеєр» ВАКС, до якого потрапляють справи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) в супроводі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), справді розігнався. Якщо у 2019 році суд виніс лише два вироки, у 2020-му — 22, то у 2025-му — майже 90. Проте в більшості випадків держава не відправила засуджених за ґрати.

У 2025 році вперше за історію ВАКС умовних вироків стало більше, ніж реальних: 41% проти 20%.

Зросла кількість виправдальних вироків, обвинувальних вироків із призначенням штрафу або умовного відбуття покарання. І, схоже, це не стільки зміна філософії покарання, скільки вимушена адаптація «системи».

Певно, через це в САП дедалі частіше пропонують угоди зі слідством. У результаті фігуранти можуть уникнути тюрми, сплативши штраф і зробивши внесок для ЗСУ. Наразі лише 1 із 10 корупціонерів опиняється за ґратами.

Для влади така модель може бути зручною. Адже у 2025 році владна команда намагалася обмежити незалежність НАБУ та САП. А неукомплектований суд створює схожий ефект без формального демонтажу інституцій: справи розглядаються повільніше, строки давності тиснуть, а угоди й умовні вироки стають дедалі привабливішим виходом.

Щодо фіктивного бронювання від мобілізації, правоохоронці відкрили майже тисячу кримінальних проваджень, але реального ув’язнення не отримав ніхто. Схожа картина і з контрабандою, яку знову криміналізували у 2024 році: сотні проваджень — і нуль реальних строків.

Звичайно, такий вихід «систему» цілком влаштовує. Украв, скажімо, 5 мільйонів, попався випадково. «Домовився зі слідством». Заплатив 800 грн штрафу, перерахував два мільйони на ЗСУ і повернувся на свою (в гіршому випадку — на аналогічну) посаду далі «служити інтересам» громади та держави. На Вінниччині, Хмельниччині, у інших областях таких випадків чимало.

Непоодинокі випадки, коли суд ухвалював реальні терміни фігурантам, котрі вже втекли за кордон. Хоча не виключено, що «система» їх вчасно відрядила за межі країни, бо багато знали.

Народні обранці стоять у статистиці окремо. Серед 42 справ щодо фігурантів із депутатським мандатом ВАКС призначив реальне ув’язнення лише в 7% справ. Частково це наслідок процесуальної тактики: зміни адвокатів, апеляцій на проміжні рішення, років очікування між засіданнями, чим уміло користуються фігуранти корупційних справ.

Тепер стає зрозумілішим мотив нардепів, які намагаються обдурити Єврокомісію із законом про декларації суддів. Так крутили і вертіли законопроєктом, що, зрештою, прийняли закон, який майже не передбачає відповідальності суддів за недостовірну декларацію.

Взагалі, «Одіссея» ВР із ігноруванням законів задля реформ на вимогу ЄС мало не коштувала нам першого кластера у переговорах щодо вступу. Західні партнери вже відкрито вимагають від української влади боротися з корупцією, а не імітувати цю боротьбу.

Але «система» гне свою лінію. Вона, як завжди, сподівається прошмигнути між краплями: і ніби хочемо до ЄС, і заради цього тисячі людей кладемо, і ніби лячно, що може урватися «лафа». А може, «система» насправді не дуже хоче до Євросоюзу?

Може, їй набагато комфортніше існувати у невизначеному форматі, коли війна, коли західні партнери дають багато грошей? Коли на кону мільярдні бариші і своїх в обоймі не здають? Коли своє корупційне болото абсолютно безпечне, і коли заради цього можна послати на смерть ще сотні тисяч чужих дітей, батьків, онуків?

Але — це вже про справедливу мобілізацію, яку за чотири з половиною роки «система» так і не запропонувала суспільству, а продовжує далі кадрове мародерство залишків українського бізнесу. Цих же бусифікувати набагато простіше, ніж мажорів із батальйону «Монако».

Пригадав, як український народ обурила позиція Януковича, який відкинув європерспективу України ще на добрих 15 років і, фактично, спровокував безпричинну війну. Було ж очевидно, що він антиукраїнський президент. Але «система» не стала на бік протестувальників. Вона замордувала і перестріляла найактивніших. І тільки єдність і незламність патріотів, здавалося, зуміла тоді здолати «систему».

Втім, дійсно, лише здавалося. «Система» надзвичайно живуча. Особливо коли держава вибудовує для неї комфортні умови. «Система» — це колосальні блага, які падають з неба невеликій групі цинічних покидьків, що знаходяться в обоймі.

І, як показує наша новітня історія, сподіватися на те, що «система» буде поблажливішою до справедливих вимог народу, до ветеранів та інвалідів, що вона сама поміняється після війни — це ще одна ілюзія накшталт сподівань на три попередніх Майдани.

Лише персональна участь кожного українця у державотворенні зможе зламати «систему». Голосом на виборах, принциповістю у виборі кандидата, непідкупністю у складі виборчих комісій, відповідальністю перед дітьми та онуками, яких мріємо повернути на рідну землю, у справедливу для кожного Україну.

Анатолій Жучинський