путлєр реагує на “примушення до миру” дронами очікувано – лупить по цивільному населенню всім що є, поки не застосовуючи ядерку
рашистська балістика летить лічені хвилини.
В Києві за чотири роки повномасштабної війни для цивільного захисту населення не відкрито жодного нового капітального укриття.
Поки кияни щоночі шукали і шукають , де сховати дітей, можновладці забивали на безпеку в укриттях. Мільярди з бюджету корумповано закопувалися в скляні зупинки, нескінченне перекладання бруківки, мости, парки та клумби. На людські життя просто плювали.
Для порівняння варто подивитися на досвід Великої Британії під час Другої світової війни. Уряд у Лондоні під свист німецьких авіабомб за півтора року розгорнув систему порятунку громадян :
На станціях метро екстрено встановили триярусні ліжка, облаштували туалети, медпункти, покращили вентиляцію та організували підвезення їжі спецпоїздами.
Розробили сховища Андерсона (для приватного сектору): держава виготовила і безкоштовно видала понад 2 мільйони металевих конструкцій, які люди за день закопували у дворах.
Розробили сховища Моррісона (для квартир): сотні тисяч родин безкоштовно отримали надміцні сталеві каркаси у формі столів. Вони стояли просто в кімнатах і рятували людей від обвалу перекриттів будинку.
Влада Британії провела масштабну евакуацію: в перші дні операції “П’єд Пайпер” з небезпечних міст у підготовлене житло в селах вивезли 1,5 мільйона дітей та вагітних жінок, літніх людей і інвалідів.
рашистська балістика куди потужніша за бомби 1940-х років.
Британський досвід не замінить капітальних сховищ, але це приклад турботи уряду про людей , приклад екстрених рішень для виживання людей, коли часу немає ( в нас чотири роки немає ).
Людям треба виживати хоч як. Якщо влада міста неспроможна діяти сама, люди мають висунути жорсткі та негайні вимоги.
На мою думку , при пофігізмі чинуш протягом чотирьох років війни , що має бути зроблено наразі :
Повернути укриття людям , сховищ громаді, відкрити й надати доступ до максимальної кількості підвалів та укриттів , які були корумповано виведені зі статусу укриттів під комерцію, склади чи приватні спортзали.
Максимально підготувати всі придатні підвали, тощо. Там мають бути: вентиляція, світло, вода, аптечки, місця для сидіння та резервне живлення. Підвал не врятує від прямого влучання, але захистить від 90% причин смертей – уламків, бетону та скла.
Масово встановлювати замість скляних зупинок мобільні залізобетонні укриття , також поруч з лікарнями та місцями великого скупчення людей.
Переглянути забюрократизовані будівельні норми й максимально спростити тимчасові рішення, якщо вони реально рятують життя тут і зараз.
Вже зараз готувати Кончу -Заспу , Козятин , тощо, містечка і села для можливої евакуації дітей, жінок, літніх людей та вразливих категорій на випадок крайньої необхідності.
Жодне з цих рішень не замінить сучасних капітальних сховищ. Але між неідеальним, проблемним захистом і його повною відсутністю вибір очевидний.
Коли путлерівські чорти посилюють удари по мирних містах, може, нарешті , коли-небудь головним завданням влади має стати не кількість перекладеної бруківки чи встановлених скляних зупинок, а кількість врятованих людських життів.»
Олександр Кравчук
