– Земляку було 59 років, і ще раніше він мав проблеми зі здоров’ям. Але, незважаючи на це, хотів захищати наш мир та спокій. Він потрапив на війну по мобілізації. Служив у 57-ій мотопіхотній бригаді ОК «Південь» на посаді заступника командира артилерійської батареї артдивізіону по роботі з особовим складом. Демобілізувався офіцер у 2016 році. Спочатку себе нормально почував, а тоді стало гірше. Сергію пропонували пройти лікування у шпиталі, але чоловік чомусь постійно відкладав. Були готові допомогти фінансово в разі необхідності, домовитись із медиками. Та не встигли. Якось раптово обірвалось життя Сергія. Я себе трохи й картаю за те, що ми не врятували нашого побратима, — каже керівник «Спілка учасників АТО Липовецького району» Юрій Яремчук. – Поховали земляка у рідному селі. Біля його могили тепер майорітиме український прапор. У Сергія Гунька залишились дружина, троє дітей та внучка. Обіцяємо дбати про рідних воїна та завжди пам’ятати.

Велику втрату нині переживає і село Куна на Гайсинщині. Там помер 45-річний учасник АТО Віталій Сташко. Люди розповідають, що чоловік за фахом – вчитель. До війни був директором місцевої школи. Отримавши повістку, міг би і не служити через свою посаду та проблеми зі здоров’ям. Але земляк прийняв рішення йти на фронт. Після служби він повернувся на роботу директором, дуже багато зробив для того, аби діти отримували якісні знання та навчались у хороших умовах. На початку червня брав участь у відкритті спортивного майданчика для дітей і доклав до цього великих зусиль. Кажуть, що того літнього дня Віталій Сташко заснув і вранці вже не прокинувся. На похорон чоловіка зібрались люди зі всього району…

Вікторія Снігур