Він пішов захищати Україну хоч мав 4-х дітей
Олександр Олівко Україну боронив у складі 1 штурмового батальйону 3 армійського корпусу, був снайпером. Цієї справи його навчив двоюрідний брат Олександр Миколаєнко на псевдо «Грєк».
«Він дуже швидко запам’ятовував, занотовував дуже багато речей. Мене лякало, бо я його відмовляв, тому просив залишитися просто стрілком або куламетником. Але він чомусь все ж таки обрав непросту спеціальність військову, все ж таки пішов снайпером… Він став одним з найкращих», — розповів Олександр Миколаєнко.
Зять захисника, військовослужбовець Петро розповів, що Олександр Олівко загинув 5 вересня на позиції від влучання FPV-дрона.
«Він був правжнім чоловіком, люблячим татом, захисником, другом. Той, хто послухає, підбадьорить, направить. Той, хто хоче допомогти і по-справжньому, щиро. Я з ним служив лише 2 місяці… В мене своя дорога, в нього своя. Але він залишив дуже хороший приклад», — сказав Петро.
Нині на захисті країни і 18-річний син капелана Давід.
Прощалися з загиблим у церкві «Дім Євангеля». Віддати останню шан захиснику рідні, побратими, однодумці. Усі були в білому вбранні та з живими квітами такого ж кольору. Так хотів сам Олександр, розповіли рідні.
В останню путь побратими 3 штурмової кілька кілометрів несли «Капелана» повз живий коридор вінничан, які навколішках проводжали героя.
Поховали Олександра Олівка з військовими почестями на Алеї Слави, що на Сабарівському кладовищі.
За службу на захист країни Олександр Олівко нагороджений орденом «За мужність», «Золотим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ , медаллю «За сприяння обороні Києва» і відзнакою «За мужність та відвагу».
«Моя совість чиста, я не вбивця. Я захищаю свою країну, свою церкву, батьків”. Так казав ще живий снайпер, боєць 3-ї ОШБр першого штурмового батальйону Олександр Олівко на псевдо “Капелан”. У мирному житті чоловік — пастор церкви “Світло Життя”.
