– Мене нещодавно пограбували. З банківської картки шахраї зняли 92 000 гривень.

Я мати сімох дітей, карточка була застрахована. Як допустили? Чому банк не розгледів шахраїв?

А ми ці кошти збирали на операцію нашій дитині. Що нам тепер робити?

Зробили заяви. Але результату ніякого, — ридаючи ділиться з редакцією Олена.

– Мою маму розбив інсульт, бо я надіслала їй кошти на операцію з-за кордону. Але кошти викрали шахраї.

Тепер я вимушена була покинути роботу, приїхала у село, сиджу біля мами, яка нічого не може сказати і прикута до ліжка. Здається, тих шахраїв і не думають шукати. Серед моїх знайомих не одна я така, — обурюється наша читачка Валерія.

– Мого батька буквально за кілька місяців з’їв рак, бо шахраї виманили у нього з банківської картки всі кошти, які він збирав за життя. Після викрадення — страшний стрес і одразу агресивна саркома…

Такі звернення до редакції ми отримуємо чи не щодня. Та і кожен із вас чув подібну історію із закінченням майже завжди: шахраїв і злодіїв не знайшли.

Справи розслідуються роками… Тепер розуміємо — чому?! Бо «Карфаген» – справа банди прокурорів з Офісу Генпрокуратури саме про це. Бо ці болючі історії про пограбування знедолених страшною війною українців — зашифровані в отому повідомленні про справу «Карфаген».

Заступник керівника департаменту Генпрокуратури Капуста, близький товариш Генпрокурора, який нині втік за кордон, підозрюється у створенні під дахом прокуратури злочинного угруповання, яке саме «кришувало» колцентри. Тобто допомагали створювати та безкарно діяти шахрайським організаціям, які крали і крадуть у нас кровні збереження.

Факти найцинічнішого дна!

Прокуратура, яка утримується досить щедро на наші з вами податки, яка має від імені кожного із нас викривати й підтримувати звинувачення злочинців і пройдисвітів у суді та під час слідства, робила інше — змушувала ці злочинні справи класти під сукно чи розвалювати їх.

Ось чому ваші кримінальні справи, рідних і знайомих про викрадені з карточок кошти досі не розкриті! Бо за цим стояла «прокурорська криша».

Це із вкрадених у вас коштів ці центри шахраїв, які називають колцентрами, носили до прокурорів щомісяця 7000 доларів за кришування такого чорного бізнесу.

І якщо в цей самий місяць набігало до півтора мільйона доларів всіх зборів і вони йшли наверх, то можна уявити, яким злочинним спрутом обплутана вся Україна.

З ким підозрюваний Капуста ділився — думаю, не варто наголошувати. Бо звідки статки у «прокурорських» — вам розкаже вже навіть бабуся із найвіддаленішого села.

Коли ми, журналісти, як і ви, вникаємо у серію третю цього цинічного корупційного спрута, за яким стоять найвищі посадовці влади, друзі перших і тепер прокуратури — таке враження, що ти, їй-бо, потрапив у якийсь смердючий скотомогильник. З однією відмінністю — всі ці моральні тварюки живі і займають найвищі посади…

Вбиває двуликість — читали ж роздруківки НАБУ: щоб святкувати день народження генпрокурора, замовлялися дорогезні апартаменти у Європі вже в цьому році — для великого бомонду, а для нас, лохів, вони мали показати скромні, які наймали для «шісток».

А ми чи не щодня на сайті прокуратури читали, як пафосно цей самий нині підозрюваний прокурор вчив, як треба безкомпромісно боротись з корупцією… а в цей час жив із девізом: «є…ать — так королеву, воровать — так миллион»…

І це високопоставлене дрантя мало ще й інвалідність. Вірите, що не липова? І отримувало велику пенсію! Так, на наші з вами кровні податки!

Це давало йому гарантовану бронь від фронту. Щоб вдень і вночі пильнувати, як воїнів з передової та їхні родини обкрадають банківські шахраї, матерів, які сивіють від невідомості за дітей і ще й від цього, батьків, яких розбивають інфаркти?

І цим названим – неназваним прокурорським потворам шахраї за домовленостями носили таку дань, щоб шикували тут і за кордоном, строїли усіх, отримавши зірочки полковника чи генерала прокурорського. І ще щоб залишалось для курв — утриманками чи ескортницями тепер їх називають.

Ми бачили вже за ґратами конкретну музу Капусти. А такі засвітились чи не у кожній серії цього корупційного шокуючого трилера.

І чогось здається мені, що ласа на вкрадені у нас кошти утриманка стане цапом-відбувайлом. Чи краще — козою?

Але якою? Бо підозрювана у корупційних злочинах і відмиванні та легалізації коштів, вкрадених з банківських карток ошуканих громадян, була заступником ректора відомої якраз через скандали із ескортницями та утриманками академії.

Кажуть, там ще і юристів для правоохоронних структур готують…

Це між основним ремеслом?

І ця прокурорська муза, співучасниця банди, ще хотіла посаду заступника міністра.

І він їй обіцяв! Бо ж сильний світу цього — махінацій і профанації! Хоча для нас — інвалід із бронею…

За час існування незалежної України було 18 генеральних прокурорів. І хоча б один увійшов у історію з подібними до САП та НАБУ викриттями, про які зараз дізнаємось?

Тільки рекордними хабарями, батальйонами «липових» прокурорських інвалідів… і кришуванням злочинних схем. Розбещеністю й аморальністю…

Чому всі вони однакові? — запитують люди.

На мою думку, краще за всіх сказав воїн-юрист Ігор Черняк:

– Із паном, тепер вже колишнім, Генеральним прокурором я навчався у одному й тому самому ВНЗ. Я не знаю, як навчався пан Кравченко. Але знаю, як навчався я: 2 дипломи з відзнакою. Жодної оцінки в них — відмінної від «відмінно». Жодної «перездачі» чи «незаліку» за 5 років.

Працювати за спеціальністю почав з першого курсу. У 25 років одержав адвокатське свідоцтво. У 26 років став партнером адвокатського об’єднання. У 31 рік створив власне адвокатське об’єднання. У 34 роки — добровільно вступив до лав ЗСУ. Більш ніж 4 роки — на солдатських та сержантських посадах. Більш ніж 3 роки — безпосередньої участі в бойових діях.

У мене є тільки одне запитання: «Де ж, бляха, застряг мій соціальний ліфт?» І це стосується не тільки мене.

Сьогодні в Силах оборони проходить військову службу безліч топ-юристів.

Кращі з кращих. Фахівці. Вмотивовані та ідейні. Перевірені та заґартовані. Але цих людей щодалі стає щоменше. Їх вбиває русня. Щодня вбиває русня. Русня вбила мого найкращого друга й колегу Дмитра Антоненка. Русня вбила Віталія Стадника — прокурора, який добровільно пішов на війну з початком повномасштабки. І таких прикладів, насправді й на жаль, маємо багато.

Так само, яка маємо багато прикладів тих, хто ще в строю, хто давно в строю, і хто міг би реально працювати на Державу, а не просто «є..ать королєв».

Але всі ці люди — відрізані від будь-яких кар’єрних і соціальних ліфтів. Бо на поверсі «ЗСУ» такі ліфти не зупиняються. Державі не потрібні ті, хто добровільно став на її захист. Державі не потрібні ідейні. Не потрібні вмотивовані?

Потрібні — зручні, зрозумілі та заброньовані? Будуть їх совати — з прокуратури на митницю, з митниці — в ОВА, з ОВА — в міністерство, з міністерства — в ОП, з ОП — в РНБО, з РНБО — на послів, і так далі по колу рандомної генерації значимих посад серед закритого кола визначених осіб.

Вірю в те, що ніякого відкритого адекватного конкурсу на посаду Генерального прокурора не буде. Вірю в те, що жодного військовослужбовця ніхто й ніколи не буде розглядати на подібні посади. Вірю в те, що ми таки переможемо в цій війні.

Щоправда, вже після нашої Перемоги, все менше особисто для себе бачу місце в тій прекрасній Україні майбутнього, яку будують «заброньовані за посадами» для себе та своїх королєв.

Але це — тема окремої розмови. А поки хочу побажати всім і кожному: є..іть більше ворогів. Справжні королеви вас дочекаються.

Отож, висновок простий: прокурорів і всіх посадовців мають вибирати на відкритих конкурсах, куди матимуть право подаватись ось такі герої. І звітувати вони мають перед народом, а не йти з конвертами від колцентрів та інших корупційних схем наверх… По цьому бридкому «ліфту».

Тетяна Редько