У II столітті, за правління імператора Адріана (117–138 рр.), у Римі жила благочестива вдова Софія, ім’я якої означає «премудрість». Вона мала трьох дочок – Віру, Надію і Любов, яких.виховала у християнській вірі та любові до Бога.

Дізнавшись про це, імператор наказав привести їх до себе. Вони безстрашно сповідували віру в Христа і відмовилися поклонитися язичницьким богам. Попри вмовляння, сестри залишилися непохитними.

За наказом Адріана дівчат піддали жорстоким тортурам, але Божою силою вони мужньо перенесли страждання і прийняли мученицьку смерть. Вірі було 12 років, Надія – 10 років, і Любов – 9 років.

Їхня мати Софія не зазнала тілесних мук, але пережила тяжкі душевні страждання. Поховавши дочок, вона невдовзі відійшла до Господа на їхній могилі.