Ми з Інною дружили з дитинства. Разом ходили до школи, обговорювали хлопців після дискотеки. Звісно, відпочивати вирішили теж разом. Спланували поїздку до Болгарії давно і чекали від неї найкращого.
Вдень ми ходили на пляж, засмагали, купалися, заходили у сувенірні крамнички, а увечері вишукували цікаві ресторанчики зі смачною їжею – кожного разу інший. Інна постійно згадувала про свого останнього екс-коханого Вадима.
Врешті, ми знайшли те, що шукали – місцеве кафе зі смачними болгарськими стравами. А ще – із симпатичним власником, який часто виходив до клієнтів поспілкуватися та пригостити бокалом білого вина. Відтоді усі вечори проводили лише там. Інна відверто фліртувала з ним. Одного разу я запитала в неї: «А як же Вадим?» Подруга відповіла, що хай вирішує свої питання, а вона буде вирішувати свої.
Я лише плечима знизала від подиву. Так, мені теж сподобався Дімітар, але сваритися з подругою через чоловіка я не хотіла.
Наш відпочинок добігав кінця. Інна ще лишалась там, бо мала власний бізнес, а от мені потрібно було повертатись на роботу. Звісно, останній вечір спільного відпочинку ми вирішили провести у «своєму» кафе. Як і завжди, Дімітар пригостив вином та присів поряд на кілька слів. Інна одягнула вечірнє плаття з величезним декольте. Здавалось, ось-ось з нього вистрибне, аби лиш чоловік звернув на неї увагу. Мені аж соромно було за подругу, бо раніше ніколи не бачила її такою. Та Дімітар спілкувався з нами обома.
Продовжити вечірку вирішили у нічному барі на пляжі. Розмовляли, сміялися та пили вино під зоряним небом. Несподівано я відчула, що чоловік легенько пестить мою долоню. Я вражено висмикнула руку – як так можна переплутати, Інна ж сидить з іншого від нього боку! Та за якийсь час чоловік знову легенько стиснув мої пальці. Я вже нічого не розуміла, бо була впевнена у тому, що йому подобається саме моя білява подруга!
Та раптом Дімітар попросив Інну піти, а мене залишитись. Подруга була ошелешена, але таки пішла до готелю сама. Знаєте, то був неймовірний вечір. Ми із болгарином пили вино, опустивши ноги в лагідні морські хвилі, дивились на зорі, тримались за руки і були несподівано щасливими. Ніч промайнула непомітно, а на ранок до мене прийшла Інна і заявила, що ми більше не подруги. Мовляв, я відбила у неї кавалера. На прощання передала свою сумку з продуктами, яка по вазі не входила в оплачений вантаж авіаквитка.
Отак я втратила подругу. Зате знайшла своє кохання. Дімітар зателефонував мені наступного дня. І з того часу ми не розлучаємось: телефон, скайп, поїздки за кордон… А ще він розповів мені, що Інна щодня до від’їзду приходила в кафе і продовжувала фліртувати з ним. Так що тепер ми практично не спілкуємось. Зате я знову пакую валізи, бо тепер наречена!
Ірина,
вінничанка
