Призвали його на військову службу за контрактом у жовтні 2017 року. Наш земляк був старшим солдатом батальйону «Айдар». Проживав разом із матір’ю Світланою Ковальчук.

– У ніч перед боєм артилерія батальйону та артилерійські засоби старшого начальника зайняли вогневі позиції та були наведені на цілі противника. Артилеристи були готові відкривати вогонь упродовж 1-2 хвилин. Окрім того, до місця майбутнього бою були стягнуті резерви, а передні підрозділи посилені у 4-5 разів, їм додатково виділили зброю та додатковий запас боєприпасів, – розповів подробиці останнього бою нашого земляка командир «Айдару» Олександр Яковенко. — Близько шостої ранку бойовики розпочали вогневий наліт на позиції смуги забезпечення. Вогнем у відповідь українські артилеристи почали подавляти артилерію противника. Після того бойовики перейшли у наступ. Загалом бій на Бахмутській трасі тривав близько чотирьох годин. Не досягнувши своєї мети, противник відійшов. Внаслідок бою загинули четверо бійців батальйону «Айдар» і семеро отримали поранення. Тіла загиблих було евакуйовано з поля бою, поранені госпіталізовані. Українські військові знищили вісьмох терористів, 11 з них отримали поранення.

Поховали нашого земляка цієї неділі на батьківщині. В останню дорогу під «Плине кача» його проводжали всi жителi села Бережани, бойовi побратими, керiвництво району, представники громадськостi. Попереду процесiї несли портрет героя, а двi школярки встеляли дорогу квiтами чорнобривцiв. Тих самих, якi посiяла мати. В серцi лише одне: «Не пробачимо ворогу осиротiлих дiтей, згорьованих матерiв, опустiлих домiвок i цих чорнобривцiв на сiльськiй дорозi…»