В оксамиті розлогих каштанів,
В різнобарв’ї п’янких «килимів»
Наше місто кохане постало
У яскравих стожарах вогнів.
Розпрямило свої білі крила,
Вмилось чистим кришталем роси,
А будинки стоять, як вітрила
Та ознака твоєї краси.
Віннице, як тебе не кохати?
Ти – зоря у моїх почуттях,
Місто мрії, любові й наснаги.
Діамант у короні звитяг!
В колисанці подільського краю
Дід козак тебе ніжно плекав,
Зичив долю щасливу і гарну
Та щодня працелюбству навчав.
І сьогодні, розправивши крила,
Наше місто – троянда цвіте.
Хвилі Бугу всміхаються щиро:
«Краще міста не знайдеш ніде!»
Віннице, як тебе не кохати?
Ти – зоря у моїх почуттях,
Місто мрії, любові й наснаги.
Діамант у короні звитяг!
Альбіна Боль,
вінничанка
Чудовий в1рш. От якби ще до нього музику хтось написав, по Валь став би прикрасою клiпу про Вiнницю !
Дуже гарні слова))