Хоч і не пив Мишко, але завжди був веселий і говіркий. А анекдотів знав безліч, ми з хлопцями іноді навіть думали, що це він всі жарти в Інтернет відправляє. Загалом — чудова людина.
У свої тридцять Мішу жодна дівчина ще окільцювала. Ні, він симпатичний і приємний у спілкуванні, але як тільки дівчина бачила його комп’ютерний спосіб життя, так відразу якось зникала з його життя.
Одного разу Мишко вирішив змінити країну проживання і переїхав до Польщі. Час йшов, у кожного з нас свої радощі, свої переживання.
Збираючись у компаніях, ми, звичайно, згадували Мишка. Іноді хотіли подзвонити, але так і не зібралися. Ми вивішували свої фотографії в мережі, і Міша завжди знаходив час, щоб «лайкнути» або прокоментувати їх. Але сам Михайло свої фотографії не вивішував. А ще ми дізналися, що Мишко, відразу як приїхав, познайомився з чудовою дівчиною Мариною, і щиро пораділи за нього.
Одного разу ліг я спати і вже почав дивитися свої напівбожевільні сни, як мій телефон озвався. Насилу розліпив очі і побачив повідомлення на сайті від Мишка: «Як справи?» Хотів було вже відповісти йому парою недрукованих фраз, як у ніс вдарив противний запах. Газ! Сон як рукою зняло. Побіг на кухню – а газ я забув вимкнути, полум’я збила вода, і квартиру повільно заповнював смертоносний метан. Ліквідувавши потенційну небезпеку, я написав Міші слова подяки за його опівнічне повідомлення, що врятувало мені життя. А він лише віджартувався: «Звертайся!»
На цьому випадок і забувся б, якби не один наш товариш. На одній із зустрічей він розповів нам, як ішов з роботи і вже хотів переходити дорогу, та йому упало на телефон повідомлення від Мишка: «Ти як там?» Наш друг, щоб прочитати повідомлення, відійшов трохи подалі від дороги, під ліхтар, як тут же на шаленій швидкості пронеслася машина, підстрибнула на низькому бордюрі і врізалася в стіну. Якби наш спільний друг не відійшов, то бути б йому на смерть затиснутим між машиною і стіною.
Тут і я згадав про випадок з газом. Ми навіть написали Міші: «Ти що, там екстрасенсом став?» У відповідь лише смайлики і привіти.
Якось знайомий поїхав до Польщі. Там дуже хотів зустріти Мішу, але той не виходив на зв’язок. Засмучений повертався в аеропорт. Коли їхав, таксист раптом пригадав, як тут, на трасі, загинула молода пара. «Він твій земляк, між іншим. Михайлом його звали», — сказав таксист. Слово за слово — і відкрилася моторошна правда. Виявилося, Міша, як прилетів, вийшов на дорогу, щоб зловити таксі. Але нікуди вже не поїхав: він помітив, як якісь хлопці приставали до дівчини. Кинувся на виручку. Але п’яних покидьків було більше… Так от і зустрівся наш Міша зі своєю дівчиною. Так і залишилися вони разом назавжди. Людина завжди залишається людиною. У будь-якому місті, в будь-якій країні. А справжній друг постарається допомогти, навіть коли поза межею досяжності.
Ігор Марчук
