Без екіпажу. Пересідаючи з місця механіка-водія на місце командира й навідника.

Його звати Євген Сидоренко. Сьогодні, #цейдень 5 листопада, йому виповнюється 55 років. І за цим ім’ям — історія, яку варто знати українцям.

Він народився в Мелітополі, став військовим інженером і присвятив життя бронетехніці. У 2014-му забезпечував її ремонт на фронті. Коли бракувало фахівців, полковник власноруч брався до роботи.

За кожною відновленою машиною стояло цілком конкретне: можливість прикрити піхоту, вивезти пораненого, дістатися до своїх. Повернути техніку до строю означало дати людям більше шансів вижити.

Серпень 2014-го. Під Іловайськом українські воїни захопили російський Т-72Б3. Сидоренко отримав завдання оглянути й відремонтувати трофей.

А невдовзі розвідники повідомили: наближається російська бронеколона.

Зібрати екіпаж не було з кого. Він виїхав один.

Поряд українські артилеристи били з протитанкової «Рапіри». Сидоренко висунув танк уперед і відкрив кулеметний вогонь, відвертаючи увагу противника та даючи побратимам час перезарядитися. Спільними діями українські захисники змусили російську колону відступити.

А потім було 29 серпня. Вихід з Іловайського котла.

У трофейному танку він уже був разом з екіпажем. Сидоренко зайняв місце навідника. Вони прикривали рух української колони, вели вогонь і проривалися вперед.

Після кількох влучань машина втратила хід. Механік-водій знепритомнів. Під обстрілом його витягували через башту.

Сам Сидоренко дістав поранення. Один з уламків пробив його автомат — зброя тоді врятувала йому життя.

Далі довелося йти пішки.

Із контузією та переломами, разом із пораненими членами екіпажу він подолав близько 30 кілометрів і вийшов з оточення зі зброєю.

За цими тридцятьма кілометрами — виснаження, біль і необхідність знову підводитися та рухатися. Вони дісталися своїх.

Після лікування Сидоренко повертався виконувати завдання.

У 2016 році на станції, де стояли ешелони з військовою технікою та боєприпасами, загорілася машина. Він разом з іншими військовими взявся гасити вогонь. Отримав тяжкі опіки рук.

І знову після лікування повернувся до роботи.

22 серпня 2021 року Євгенові Сидоренку присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».

Його історія допомагає побачити, скільки залежить на війні від військового інженера. Від людини, яка знає, як повернути до життя пошкоджену машину, а в критичну хвилину сама займає місце всередині.

Сьогодні хочеться побажати Євгенові Анатолійовичу здоров’я, довгих років поруч із рідними й повернення до вільного українського Мелітополя.

З днем народження, пане полковнику. Дякуємо за врятованих побратимів. За вашу майстерність і мужність. За те, що вистояли.