– Це двоє братів – 52 та 50 років, які раніше судимі по шість-сім разів. Один нещодавно вийшов на волю за законом Савченко. Третій – молодий хлопець, якого, буцімто, вони послали у «розвідку»… Тато до останнього чинив опір цим здорованям… Він відбивався навіть тоді, коли йому переламали кістки, танцювали на ньому, – втирає сльози донька загиблого Ніна Володимирівна. – Знаю, що затримані потім почали робити з себе «інвалідів», «важко хворих» і так далі. Мовляв, у одного серце болить, у іншого теж «важкі хвороби»… Двоє на групі інвалідності. Тому лише підписка про невиїзд. 19 червня справили ми по батькові роковини, а винні досі не покарані.
Ніна Володимирівна каже – у Немирівському районному суді відбулось лише одне засідання — 25 квітня…
– Суд взяв паузу до 23 жовтня! То суддя хворий, то у відпустці! З квітня по жовтень? Що за відпустка? А чи хтось думав, може, я не доживу до цього дня? На жаль, бачу, що в нашій країні вбивці почувають себе набагато вільніше, аніж чесні люди. Бо ці троє сидять хоч і в клітці, але завжди чисті, акуратні, у новісінькому одязі. Солідна їхня «група підтримки» — одягнута у дорогі шкіряні куртки, із манікюром у тисячі гривень, які теж сміються і вільно ходять по кабінетах посадовців. У кожного чи не три адвокати! Вони вірять, що вийдуть сухими з води! І тут я, вбита горем сільська жінка, яка не має ані копійки на свій захист. Не знаю, чи увечері дійду додому, чи саму покладуть у могилу поруч із татом. А їхній адвокат питає: «А може, тіло вашого батька везли машиною до моргу, він побився, ребра, кістки поламав? Може, там дорога була погана?» І це коли є свідчення експертів та висновки слідства, як ці нелюди вбивали тата… Що за абсурд? Скоро напишуть, що це я вбила тата?! І катів випустять, а мене в залі суду заарештують! Я, мабуть, вже морально готова до цього!
Я з повагою ставлюсь до усіх націй. Але коли нещодавно вбили хлопця іншої національності, величезна хвиля обурення прокотилась усією Україною. На його захист виступали громадські організації, правозахисники. За кордон пішов резонанс. А коли звіряче замордували простого чоловіка з українського села — тиша. Мій батько ще був повний сил та хотів жити. Так, є брати, сестри, діти, онуки… Але без тата немає життя. У нашому селі не вірять у справедливість…
– Це мешканці Жмеринки та села Райків Іллінецького району. Двоє старших чоловіків раніше судимі за крадіжки, рідні брати, а от молодший підозрюваний – пасинок найстаршого, — повідомили у прес-службі обласної поліції. — Слідство вже завершено. Його скерували до суду.
– Кримінальне провадження скеровано до суду за ч. 2 статті 115 Кримінального кодексу України. Прокуратура наполягає на довічному ув’язненні підсудних через важкість вчиненого злочину та ряд обтяжуючих обставин, — пояснили у прес-службі прокуратури Вінниччини. — Перенесення засідань у прокуратурі пояснюють неявкою свідків на засідання. Але це вже питання до суду.
Рідні й близькі загиблого Володимира Стороженка сподіваються на справедливий вирок. Редакція й надалі інформуватиме про перебіг резонансної справи.
