– Було бурхливе чергування. На одному виклику чоловік, який постійно бив і ображав свою маму, намагався перерізати собі вени… Тож рятували його. Щойно стали поїсти, як знову виклик о 1.10 — пожежа у багатоповерхівці. Ми чергували в цьому районі, тож за три хвилини прилетіли… З вентиляційного вікна у під’їзді четвертого поверху буяє вогонь. Взяли вогнегасник з машини й бігом туди! А там жахіття – полум’я по стінах майже до стелі. Дим, запах, шкварчить, наче на сковорідці. Температура десь тисячу градусів. На підлозі електродроти. А раптом під напругою? Але по-іншому ми не мали як діяти. Вогонь вже підбирався до дверей… Колеги Микола та Андрій почали гасити полум’я вогнегасником. З квартири відчайдушні прохання допомоги — родина у пастці… Коли ми дещо пригасили вогонь, то господар вибив двері й дав нам дитину, – розповіла Лілія. — Перелякана на смерть дівчинка шести років. Я відразу її на руки — та до патрульної машини через стіну вогню та диму. Я займаюсь легкою атлетикою, то так швидко ніколи стометрівки не бігала, як із дитиною, у вогні та диму! Занесла малу до автівки, закутала у одяг, ковдри. З квартири вивели її батьків. Молодий чоловік заточувався, не міг добре говорити, мабуть, таки наковтався диму. Ми дали йому води – попити та вмитись. На свіжому повітрі він скоро отямився…

Дитина кричала, плакала: «Тьотю, врятуй мою маму!» Я її заспокоювала як могла… Й жінка – мати, теж налякана, схвильована, питала весь час, де донька. Лише тоді заспокоїлась, коли я пояснила, що дівчинка в машині. Як мама обіймала її та цілувала! А дівчинка ще раділа, сказала: «Тьотю, дякую тобі…»

Андрій, Микола та Лілія стукали у двері, будили та виводили напівсонних мешканців із пекла під’їзду. Старих, малих, дорослих, дітей. Казали – бігом, брати лише документи. Люди вибігали босі, напівроздягнені. Так евакуювали усіх мешканців. На допомогу «копам» прибули ще екіпажі, слідчо-оперативна група, бійці служби порятунку «101». Рятувальники почали боротьбу із вогнем. Патрульні сказали їм, що у одній квартирі люди не можуть відчинити двері та вийти – замок заклинило чи що. Людям допомогли. На щастя, ніхто з мешканців будинку не загинув та не отримав травм…

– Потерпіла родина розповіла нам, що тоді вони пізно прийшли додому, лягли спати, аж почули запах диму. Мабуть, стіни були облиті бензином чи олією, тому полум’я швидко спалахнуло. Жінка розповіла нам про громадянина, який, на її думку, може бути причетним до вчинення злочину, слідкував за ними та здійснив підпал, щойно ті прийшли додому… Ми затримали його вдома та доправили до відділку поліції, — згадує дівчина. — Самі вже на базі вмились, перевдягнулись, почистили взуття та й далі на службу… Бо ж зміна ще тривала. Нині кашляю — бо теж добряче надихалась диму. Але головне, що врятували людей, особливо маленьку Ганнусеньку… Може, колись запросить мене на своє весілля! А як мої батьки пишаються мною!

До речі, інспектор Лілія вже рятувала людей у біді. Раз «копи» на вулиці Гонти побачили скривавленого чоловіка, який лежав посеред дороги. Тож Лілія разом із колегами, не вагаючись, надали йому допомогу.