Ще на початку цієї депутатської каденції, як тільки головою Ямпільської районної ради став начальник райвідділу міліції часів Януковича Сергій Гаджук, а головою фінансової комісії в раді – екс-голова РДА і водночас голова Партії Регіонів Анатолій Комар – районна рада, згадавши невмирущі Ленінські настанови про те, що зі всіх видів мистецтва, для лютих ворогів України найважливішим є кіно, прийняла програму підтримки абсолютно мертвої з радянських часів кіномережі району на суму більше 2 мільйонів гривень.

Директором цього кінопокійника району призначили ветеринара, депутата райради від партії Ляшка Людмилу Кінзерську. І почалося “кіно”! Залишки кінопроекторів були звезені з сіл в районний кінотеатр так само мертвий і розграбований. Що ми маємо зараз?

Там де би мала висіти велика чи хоча б маленька реклама сучасних фільмів, які мали би демонтруватися хоча б в цьому кінотератрі, якщо насправді ніякої районної кіномережі вже давно немає – висить величезна передвиборча програма Петра Порошенка, а при вході до кабінету директорки розвивається прапор партії Ляшка.

Спершу ганяли примусово сюди дивитися старі радянські чорно-білі російськомовні фільми старшокласників. Ті підняли бунт і лавочка закрилася. Ось уже майже рік водять строєм лиш дітей з дитсадків Ямполя на “мультики” в кінотеатр. Ті бунтувати ще не вміють і покірно йдуть – спереду одна вихователька, а ззаду – друга… Ніхто не знає на що йдуть. Що будуть їм показувати.

Багато разів в райраді я протестував проти такого свавілля. А Ванька слушаєт да єст…

Врешті я написав інформаційний запит голові РДА з цього приводу. І отримав відповідь. Ось таку, за підписом колишнього голови Ямпільської міської організації Партії Регіонів М.Г.Труби, котрий тепер доріс до посади заступника голови райдержадміністрації. Цю відповідь йому покірно підготував “непотопляємий” багато років завідуючий відділом культури В.Г.Замишляєв. Хто готував цей текст панові Замишляєву я не знаю. Отже, проаналізуємо цей твір “прожжонного” чиновництва.

Перший пункт відповіді гласить, що “ціна квитка на показ дитячих фільмів становить 5 грн.” і “кошка нє хаді”. Але ж мультфільми бувають різними – одні кращі, інші гірші, відповідно – одні дорожчі, а інші – дешевші. Чому всі по п’ять?.. А тому, що це по суті кіношний секенд хенд. Сміття старе, одним словом.

І батьки дітей платять, не знаючи за що. Адже діти малесенькі не можуть їм дома пояснити якого року випуску вони дивилися фільм, якої кіностудії, на якій мові, вони ж не старшокласники.

Група з тридцяти, вибачте, голів по п’ять гривень це не так вже й погано, якщо таких груп за день приводять кілька… Ви скажете, а якщо хтось із дітей не любить російськомовні старі, поцарапані мультфільми, які крутять через зашмулений портативний кінопроектор? А куди тій дитині діватися – йде і разом зі всіма дивиться. Змушена дивитися. Права дітей тут – казка, яку, до того ж, ніхто не розказує малечі.

Виявляється, що методисти районного відділу освіти і навіть батьки “не займаються відбором фільмів, тому, що це не належить до їх компетенції”. Ви таке чули!? Дитина – ваша, а що ми напихаємо в її мізки – не ваша компетенція – платіть по п’ять гривень і мовчіть.

Сказитися можна! Хто ж відбирає Ямпільським малюкам замість батьків і освітян фільми для перегляду в тому бездушному кінотеатрі в який водять строєм, як каторжників чи радянських міліціонерів? Відповіді в документі немає, але здогадатися можна – ветеринар Л.Кінзерська і якесь “нєодухотворьонноє” “Кіно-Поділля” у якого ні прізвища, ні по батькові, ні людського імені немає.

Виявляється, що на даний час лиш розробляються “нові освітні програми після розробки яких будуть запити від навчальних закладів відповідно до яких і будуть замовлятися фільми для показу в кінотеатрі “Ювілейний”. (Не дай Боже це сміття вони введуть в районні освітні програми і тоді вже ніхто не врятується, жодна дитина…). Ви чули таке – ще нічого немає, а вже давно строєм ведуть і по 5 гривень збирають. І ведуть, як не смішно, повз відділення поліції і СБУ… А ті бачать і кліпають очима, і махають вухами, як слони…

Читаємо далі цей епістолярний жанр. “При першій же можливості кінотеатром будуть придбані та встановлені макети для зовнішньої реклами”. В дітей, в тому числі і наймолодших груп, які ще говорити не вміють, виникає логічне запитання: як це так виходить – політична реклама Петра Порошенка на кінотеатрі вже є (та ще яка!), вона не чекає ніяких макетів, а те, що має бути обов”язково згідно законодавства насамперед – кіноафіша – немає…

Гіршої антиреклами президенту України не можна і придумати, як ця, що зараз висить з волі ворогів, або дурнів на кінотеатрі на тому місці де має рекламуватися сучасне українське кіно… Виходить, Президент закрив собою все українське кіномистецтво тут… Все, фініш!

Далі читаємо – “та батьки проінформовані про фільми, які демонструються в кінотеатрі”. А це як без афіші!? Ветеринар Кінзерська їх особисто відвідує на роботі чи дома і розповідає їм про фільми те, що має бути на афіші – назва фільму, кіностудія, рік випуску, режисер, головні герої, анотація коротка стрічки, мова показу… Про все це вона розказує батькам?! Чи замість неї це робить “нєодухотворьонноє” “Кіно-Поділля”? Ви чули чи читали десь кіноогляд чи кінорецензію Людмили Кінзерської? Не було б так сумно, якби не було так смішно…

І найголовніше в кінці цього шедевру екс-лідера регіоналів М.Г.Труби: ” В кінотеатрі “Ювілейний” на даний час немає пристрою для синхронного перекладу фільмів та мультфільмів з російської на українську мову…”. Он воно що-о… Малесеньким дітям україномовних сімей під виглядом мультиків за 5 гривень всовують в голівки чужі фонетичні основи! Якщо ви, приміром, будівельник то можете сказати – до чого тут фонеми, це ж кіно, головне, щоб воно було цікавим для дітей! І дуже шкода, що так скажете. Це те саме, якби вам, будівельнику, філолог зауважив – до чого тут піщаний, або болотистий грунт, на якому закладаєте фундамент школи, церкви, лікарні чи власного будинку? Головне, щоб стіни і дах були красивими, щоб внутрі все було, як треба.

Таке мовне безкультур’я дуже дорого потім обходиться і сім’ям і державі в цілому. Результат його – русскій мір в Україні і війна, за великим рахунком.

Ви думаєте де береться отой горезвісний жахливий хохляцький суржик на якому заробляла до початку війни Вєрка Сердючка, а зараз присіла? Та ж з фонем – основ, грунту мовлення! Ви хочете мати дитину русько-украйонську в майбутньому? То пускайте її в Ямпільський кінотеатр на ці російськомовні фільми, яких насправді там виключна більшість – сам особисто перевіряв. Чия це політика з дитинства витравляти в українців все фонетично українське, хто і досі заперечує існування нашої української мови, держави з якою веде смертельну війну ось вже п’ятий рік, не здогадуєтеся? Чия мова – того і держава, невже забули? Слово починається з фонеми! Так, як річка із струмка.

На щастя зараз дуже багато є чудових, сучасних українських, україномовних фільмів. В Інтернеті і на українському телебаченні. Ось що варто дивитися вашим маленьким дітям. Для цього запросто можна влаштувати кінотеатр в дитсадку. Допоки така вакханалія твориться в цій так званій Ямпільській мертвій кіномережі з центром в кінотеатрі “Ювілейний”, в цій пост-янучарській районній бюрократії. Не давайте невігласам і ворогам калічити мовно-фонетичні основи, які лиш формуються у ваших маленьких синочків і дочечок.

А іноземні мови вони ще вивчать в школі. Всьому свій час. Щастя, здоров’я вашим дітям в рідній Україні.

Заслужений журналіст України