Гуска Блонда живе у мене вже чотири роки. Цьогоріч вона стала мамою, у неї шестеро товстеньких жовтеньких гусенят. Мама завжди на сторожі, і якщо її дітям загрожувала якась небезпека, навіть кішка, що проходить мимо, Блонда готова була захищати своє потомство.

Два тижні тому я був у місті, а в селі на господарстві залишилася бабуся, мені на зміну. Як завжди, вранці вона нагодувала і обійшла всіх хвостатих і пернатих мешканців. Гуску відвела на її місце, на колишню пасіку, там вони проводили весь день. А іншу частину сімейства відправила на ставок, пішла разом з ними. Коли бабуся вже заходила за хвіртку, то почула дикий гусячий крик. Швидко побігла на пасіку і застала таку жахливу картину: лисиця пробралася на ділянку і вхопила гуску за шию. Одне гусеня забилось під дошку, інших не було видно.

Тим часом Блонда, вся в крові, лементуючи не своїм голосом, вчепилась у лисицю дзьобом і била її з усієї сили крилами! Бабуся почала кричати, вхопила палицю і замахнулася. Лисиця відступила на кілька кроків і сіла. Блонда прибігла до гусеняти і накрила його собою. Тим часом бабуся замахнулася вдруге палицею — і лисиця втекла.

Гуска вся була в крові, сильно пошкоджена лапа, ходити не могла, охрипла. Раптом з кущів почувся писк — друге гусеня. Майже відразу знайшлось і третє. Але це ще не найстрашніше. Бабуся у траві помітила шматок дзьоба, який лисиця в сутичці зуміла відламати нашій Блонді. Поранена мама-гуска відвела трьох гусенят в маленьку закриту огорожу, де бабуся їх і закрила, а сама пішла на пошуки зниклих малят. На щастя, вони неподалік сховались за листком шиферу.

Знаю, що після того руда хижачка побігла до сусідів у курник. Але добре, що у дворі був пес, який кинувся її наздоганяти та задушив. Лисиця виявилася молодою і з дуже поганою шерстю. Її закопали, хоча варто було перевірити на сказ. З одного боку, мені її шкода, жива істота. Але, з іншого боку, я дивився на знівечену, але відважну Блонду, і серце кров’ю обливалося…

Чотири перших дні вона не їла, сильно схудла. Оглянувши її, побачив відірвану невелику частину крила. Зламана нижня частина дзьоба. Мені вдалося придумати, як її нагодувати. У каструлю наливав воду, руками рвав дрібну траву, клав її в воду, а зверху зерно. Таким чином гуска почала їсти. Зараз зерно вона їсть або з руки, або з баночки. Дзьоб повинен відрости. На місце сутички з лисицею вона більше не ходила. Хіба не матір-героїня?

Олександр,
читач з Вінниці