Поділля чарівне,
Моє дороге.
Люблю тебе щиро,
Кохаю тебе.
Дивлюся, крізь роси,
В ясну далину,
І, з гордістю в серці,
Тебе бережу.
Вдивляюсь в ліси, я,
Й безмежні поля.
Чудовий, же, край наш –
Це наша земля.
Над Бугом рікою,
У місті моїм,
Я зорі стрічаю.
Як радий, я, їм!.
В прозорих озерах,
Читаю думки.
Чом люблю тебе, я –
Чужим – невтямки.
Тебе – Рідний краю,
У серці плекаю.
І кращого раю,
В всім Світі не знаю.
Твоїми садами,
Пишаюся я.
Моя – це Вітчизна,
Моя – це земля.
У травах шовкових,
У росах ясних,
Тебе пізнаю я,
В слідах золотих.
Душа – розквітає.
І серце палає.
Й з любові до краю,
Усе оживає Твоєю красою,
Багате життя.
Сльозою з калини,
Вмиваюся я.
Так пишно квітує
Поділля моє.
Суцвіття калини,
І вишні в нім є.
Люблю тебе щиро,
Пісенний мій край.
Де все розквітає,
І луки, і гай.
Не знай, же, війни, ти,
І горя не знай.
Подільський чарівний,
Ромашковий рай.
Ярослав Мороз