Сьогодні, коли всі православні християни очікують рішення Вселенського Патріарха Варфоломея про надання томосу, тобто незалежності всім православним церквам України, яких вимушено роз’єднали з різних причин, йде масове обговорення цього питання. Редакція слідкує за перебігом подій, вивчає думку читачів.
На наші публікації ми отримали чимало відгуків. Деякі із них пропонуємо вашій увазі.
«Послухали цілу проповідь відомого солов’я Москви Піховшика з телеекранів, який запевняв всіх нас, українців, що створити Єдину Помісну Церкву в Україні неможливо.
І нашому обуренню немає меж. Зрозуміло, що це ґвалти тролів Кремля. Бо кому ж потрібна незалежна церква в Україні, яка буде служити державі, Богу, перестане бути пропагандистською машиною Росії? Не буде можливості формувати тут п’яту колону. Коли несвідомі попи — завербовані агенти не матимуть можливості зомбувати затурканих тому, що все у нас із Росії-матушки.
А тут раптом вже весь світ і Синод визнав, що не все!!! У вірі насправді навпаки – все у Росії і Москві пішло від Києва. І той Кіріл, навіть при теперішньому стані, мав би сидіти у Києві і Патріархом там обиратись.
Тому хочемо заявити всім провокаторам, пророкам «руского міра»: досить нами колотити. В нашій особі, двох представників Церков Московського та Київського патріархату, ми заявляємо, що громадяни України ждуть — не діждуться рішення Патріарха Варфоломея про надання незалежності всім українським православним церквам України. І, маючи таку незалежність від Москви, ми об’єднаємось у Єдину Соборну Церкву України. А хто не захоче – нехай стає філіалом Російської Православної Церкви. І ніхто нікого гнобити не буде. Українці під час найстрашніших випробувань показали, що вони свідомі, толерантні і самоорганізовані люди! І Бог – з нами.
Михайло Сіранчук,
парафіянин МП,
Валерій Козяк,
парафіянин КП»
«Це не справа ніяких писак, М. Вересюка і йому подібних, визначати, на якій мові молитись. Моя сім’я – українці з діда-прадіда. Моя мама — український філолог. І це не заважало їй в «погані» радянські часи викладати рідну мову в українській школі. Якби ті писаки хоч трішки розбирались в церковних питаннях, то знали б, що в церкві існує і невидиме: духовна й ізотерична суть, благодать. І саме церковнослов’янська мова була створена для розмови із Богом. На ній ведеться канонічна служба. Вона сприяє присутності благодаті. Але це може відчути тільки ортодокс (християнин канонічної православної церкви). Дай Боже мудрості Патріарху Варфоломею. Але на все воля Божа. І якщо в його волі буде, щоб ми молились вдома, в тайні, то будемо робити так. Але це не сприяє консолідації суспільства.
Ольга Васильченко,
вінничанка»
«Подивіться на цей ґвалт з Росії і поведінку Кіріла. Бо нарешті йому дали зрозуміти, що він «не главнейший». Подивіться, куди він і в який розкол веде церкву, в тому числі і УПЦ МП. То що, дорогі парафіяни «канонічної МП», тепер ви будете ігнорувати Святійшого Патріарха Варфоломея, за яким більше сотні православних церков країн світу? І всі вони ОДНОГОЛОСНО, підкреслюю, на останньому Синоді у Константинополі (Стамбулі) підтримали волю – надати українським церквам незалежність для возз’єднання в одну соборну і незалежну Церкву.
А чому ж ви не ґвалтували раніше, коли в України вкрали нашу, Богом даровану і святим Володимиром приведену в Київ церкву? Чому ви не бунтували, що Патріарх і Синод засідає у Москві, а не Києві? Чому вас не коробило те, що кожен другий священик вимушений чи з доброї волі був агентом кегебе?
Може, ви не чули виступу Гордона по ТВ, який наголосив, що голова ФСБ, який емігрував, відкрито йому в інтерв’ю заявив, що Кіріл, інші високопосадовці РПЦ — співробітники російських спецслужб! Вам цього мало? Я сам ходив у УПЦ МП, бо так мене хрестили і наголошували, що вона – канонічна. Інші, мовляв – розкольники. Але тепер, коли буде Українська канонічна церква, я обов’язково туди перейду.
Сергій Коваленко,
вінничанин»
«Дай Боже сил і мудрості, Божої благодаті Варфоломею вчинити в Українській церкві все по справедливості. І головне – не піддатись тиску та провокаціям РПЦ і Кіріла. Бо так вже сталось за Ющенка, коли він не витримав тиску. І ці десять років були важкими – надзвичайно важкими для наших віруючих людей. Бо ми бачили «вєрующого Презідєнта», який спочатку на Афон їздив молитись, а потім покликав війну в Україну.
Із 2014 року більшість сердець віруючих українців тієї самої УПЦ МП розривались. Бо віра не дозволяла їм міняти канонічну церкву, а совість – молитись за друга Путіна і Росію, яка пішла на Україну війною. Зізнаюсь чесно, я навіть на сповідях батюшці про це говорила і зізнавалась, що молюсь за Помісну Українську Церкву. І він мені, до речі, говорив, що і батюшки багатьох церков моляться саме за це, щоправда, потайки, щоб не розправились… І ось нарешті Бог нас почув. Просимо і посланців-екзархів від Святійшого Варфоломея почути нас. Більшість, чуєте, більшість парафій Московського Патріархату УПЦ готові хоч завтра перейти в Єдину Помісну Православну Церкву. Не звертайте уваги на ці ґвалти московських посіпак. Хто любить Україну, істинну віру, той знає, що саме Києву була дарована Константинополем наша Церква. І вона має бути єдиною і незалежною. Ми, брати –християни, возз’єднаємось без кровопролиття — мирно і по совісті. Бо ріки крові, на жаль, вже пустили на нашій землі вчорашні брати – нині каїни. І нам із ними не по дорозі.
Тетяна Іщук,
вінничанка»
