Цього разу до нагороди було представлено вісім осіб, двоє з них посмертно. В основному це бійці різних підрозділів ЗСУ, СБУ та волонтерська організація. Вручали ордени Олена Дергач, сестра загиблого воїна, та засновниця медичної служби «Госпітальєри» Яна Зінкевич.

Одним з найбільш зворушливих моментів стало нагородження командира ескадрильї «Блакитна стежа» вінничанина Костянтина Могилка. На жаль, посмертно. Це його літак у 2014-му поблизу Слов’янська підбила ворожа ракета. Костянтин із побратимами ціною власного життя скерували літак за межі міста.

– Коли літак почав втрачати висоту і падати на житлові квартали Слов’янська, командир екіпажу наказав підлеглим залишити повітряне судно. Вижили троє, які стрибнули першими з висоти 800—400 метрів. Четвертий, стрибаючи з висоти менше 300 метрів, заплутався в напіврозкритому парашуті. Ще двох знайшли на землі (у них парашути не встигли розкритися). А Костянтин Могилко був всередині кабіни, адже, за правилами військової честі, командир залишає своє робоче місце останнім, – кажуть друзі загиблого Кості Могилка. — На його честь у рідній Вінниці назвали площу та подарували його ім’я літаку.

Нагороду батька-героя отримав 6-річний син Арсеній, який теж хоче стати льотчиком, донька та дружина.

– Костя Могилко літає до цього часу. Це дуже символічно, це правильно. Без неба він жити не міг, — зауважила дружина загиблого льотчика Віталіна.

Додамо, що за три роки існування недержавної нагороди «Народний Герой України» срібні відзнаки у вигляді тризубів отримали близько 400 військових та волонтерів. Серед них уже п’ятеро вінничан. Кожна третя нагорода – посмертно. Героїв в Україні не бракує. Багато не відзначених солдатів, рядових. Про їхні подвиги знають побратими, але їх не завжди можуть нагородити.

Віталіна Володимирова