Моєму синові виповнився рік, коли мені довелося вийти на роботу. Заробляла я дуже добре, можна сказати, що сім’я трималася на мені.
Чоловік працював менеджером у невеликій торговельній компанії, я була директором фірми, і мій дохід дозволяв нам безбідно жити.
Відразу постало питання, що робити з сином, адже бабусі відмовлялися з ним сидіти. Вони періодично допомагали, але п’ять днів в тиждень проводити з онуком були не готові. Довелося звернутися в агентство з підбору персоналу.
Нам почали надсилати нянечок, з кожною я проводила бесіду. Дивилася на охайність, на рекомендації. Одного разу прийшла Світлана. Вона була старша за мене, їй було близько 35 років. Втомлена, виснажена, але при цьому приємна й охайна жінка. У неї було двоє дітей, яких вона виховувала без чоловіка. На роботу її не брали, тому що вона раніше не працювала нянею і не було педагогічної освіти, а також, природно, рекомендацій. Я вирішила їй дати шанс.
І не пошкодувала. Світлана гуляла з дитиною по годинах, була доброзичливою, готувала, прибирала, гладила. За це я їй доплачувала дуже добре.
Одного разу я збиралася в ресторан з чоловіком, у нас була річниця. Вирішила надіти каблучку, яку він мені подарував на новорічні свята. Я перебрала всі речі, але не знайшла її. Вирішила, що кудись прибрала і забула. Про те, що хтось міг каблучку взяти, не йшло і мови. У мене дуже багато дорогих прикрас, відсутність яких не помітила б.
Та не пройшло кілька днів, як, розраховуючись за продукти в магазині, я не знайшла в гаманці грошей. Чомусь тоді подумала, що, мабуть, зняла готівку і витратила. І в подальшому стали відбуватися подібні речі, але я все списувала на забудькуватість.
З часом це стало настільки часто, що я зрозуміла — мене просто дурять. Та й раніше могла зрозуміти, але ж хотілось довіряти, а не підозрювати тих, хто оточує тебе. Я стала придивлятися до няньки. Відкрито я не могла їй вивернути сумку і перевірити кишені. В цілому вона мене влаштовувала, між нами були гарні стосунки.
Але потім я стала помічати, що мій син став тихим та наляканим. Боявся різких звуків, хоча раніше цього не було, бо ми з чоловіком ніколи не влаштовували скандалів. Тоді я вирішила поставити камери спостереження по квартирі. Говорити чоловікові я не стала, боялась, щоб не видав таємницю ненароком. Розставила камери, і тут закрутилася на роботі так, що просто про них забула. Подивилася я записи на роботі тільки на четвертий день. Волосся стало дибки від побаченого.
Няня Світлана і справді рилася в моїх речах, перебирала косметику, речі. Брала собі потроху. Але злякало не це мене. Коли дитина плакала або не їла, та взагалі її била рушником, книгою, мабуть, щоб не було слідів. Та далі я просто втратила дар мови – на відео мій чоловік займався коханням із … нянею. У той час, поки я важко працювала… Не стримавши сліз, я полетіла додому. Увірвавшись в квартиру, схопила Світлану за волосся і почала тягати по підлозі. Вона явно не розуміла, що я все знаю. Потім викликала поліцію. Увечері мого чоловіка чекали валізи.
Я вигнала його, на няньку подала в суд. Але наше правосуддя дало їй пару років умовно. Мій колишній чоловік зараз живе з нею. Постійно проситься додому, але я категорично проти примирення. Мені зрадники не потрібні.
Алла,
постійна читачка
