Там тоді бідна, грішна, земна мати не могла прогодувати новонароджену молодшу донечку і здала її в інтернат.
Пройшли роки. Звісно, бідна, грішна мати вже давно померла. А старша дочка, живучи від одного горя до іншого, виростила, не повірите – своїх, аж три дуже гарних дочки. Не раз вона розказувала мені, як журналісту, про свою сестричку-немовля, котру пам’ятає з дитинства, котру мама здала в інтернат. Просила допомогти знайти її. Я не зміг.
І от вчора отримав повідомлення – Надя знайшла свою сестру! В інтернаті під Вінницею. Вже навіть по телефону розмовляли. Сьогодні у знайденої сестри день народження – їй 33 роки. Так, як Ісусу Христу було… У неї зараз найбільших два бажання. Перше – щоб Надя забрала її звідти. А друге – щоб купила їй, на день народження, мобільний телефон з камерою. Повідомляю вам про це в святу неділю, коли в церквах правиться, коли люди ближче до Бога.
…Знаю, друзі, ви чекаєте продовження моєї розповіді про те, як через тридцять три роки, в день народження, Бог послав сестрам з Голинченець, Шаргородського району, таке неймовірне чудо – вони знайшли одна одну.
Сьогодні, у понеділок, я вже можу дещо більше розказати. Вони народилися, як прийнято казати, в неблагополучній сім”ї. А по простому – в сім”ї алкоголіків, котрі плодили дітей і… відправляли в муках на той світ. Вижили троє. Старшим – братові і сестрі Наді повезло більше бо вони побачили світ першими, коли батьки ще були молодими і не такими знищеними алкоголем. Ці, старші, встигли дещо підрости до того часу, як мама і тато зовсім втратили людську подобу. А їй, найменшій, не повезло.
Вона – дитя п’яного зачаття… В рік і кілька місяців, коли Наді вже було п’ятнадцять, дівчинку забрали від алкоголіків в перший в її житті інтернат. Вже двадцять шість років вона в другому. Ось в цьому:
Звати її Оксана Садовнік.
Сьогодні збулося її перше бажання. Вона таки отримала подарунок на день народження, котрий дуже хотіла мати – мобільний телефон з відеокамерою. З рук старшої сестри!.. Надя приїхала машиною з двома своїми дорослими красивими дочками на перше побачення з нею. Воно співпало з днем народження Оксанки. Тому був і торт, і інші подарунки.
Розповідала мені Надя, що не вона знайшла сестру. Не передача “Жди меня”, котра дуже довго розшукувала її мало не по всьому світу. Бог її знайшов і дав щасливій від того Наді.
А втім, про те, як це сталося – розповім, як Бог дасть, згодом. А зараз просто собі уявіть, що сталося, яке чудо! В документах інтернатських записано, розповідала Надя, що Оксана кругла сирота. Що у неї нікого немає на білому світі, що мати померла, а батько позбавлений батьківських прав теж уже давно в іншому світі. Нікого! І раптом, на передодні 33 річного дня народження їй телефонує рідна сестра! І розказує, що звати її Надя, що у них ще є і брат!..
Одним словом, таке щастя буває раз на сотні тисяч, або й мільйони таких, як Оксана…
Надя розказувала, що в інтернатській кімнаті живуть їх шестеро. У них навіть там є плазмовий телевізор. Вихователі дуже хвалять Оксанку. Кажуть, що добра, послушна дівчинка. Надя впізнала її по зарослому від народження вушку, його майже немає. Вона маленька, може метр шістдесят, худенька, але не така, щоб дуже. Радості було багато. Оксанка, не стримувала емоцій, як дитина. Казала, що готувалася до приїзду сестри – нафарбувала губи і показувала які вони у неї гарні намальовані.
Вона має свою тумбочку біля ліжка, але що там у ній Надя не дивилася і не розпитувала. Ще буде час на все. Їй сказали лиш, що Оксанка отримує пенсію по інвалідності – другої групи. А яку і скільки їй дають на руки, а скільки вираховують за харчі, за одяг, взуття, проживання вона ще не знає. В інтернаті є своя земля, своє господарство то може щось такі діти і заробляють… Зовні Оксанка виглядає цілком здоровою, якби не те вушко… І трішки на ножку налягає… А ще мова у неї не дуже чітка. Якби, може, зробили в дитинстві операцію… Але хто тоді про це думав.., для сироти круглої – дитяти алкогольного зачаття?
Про майбутнє ще ніхто нічого не знає. Відомо лиш, що в Стрижавському інтернаті Оксана може перебувати максимум до 35 років. Бо тут, до цього віку, вона ще дитина. Надя каже, що емоційно така, як дівчинка у сім-вісім років.
Але що би там не було в майбутньому – те щастя, що вона отримала сьогодні, у вік Ісуса Христа, вже не відняти у неї. Вона вперше за 33 роки доторкнулася до своїх рідних, єдинокровних. Вона сьогодні дуже щаслива.
А на календарі було Біблійне сьоме число… І Всевидяще Око над всіма нами…
Заслужений журналіст України
