– У селі на Донеччині поруч із місцем дислокації нашого підрозділу господарі продавали чистокровне цуценя хаскі. З великою родослівною, документами та усіма необхідними щепленнями. Про цю породу я мріяла з дитинства. Але якщо в нас такі цуценята коштують й десять тисяч гривень або доларів, там їхня вартість куди менша. Бо ж бідність, розруха, немає кому доглядати. Він був маленький. Лише місяць, народився наприкінці грудня минулого року, — розповіла боєць Оксана. — А вже у січні я взяла друга. Я годувала, доглядала його. Навіть на позиції брала з собою. Носила у формі за пазухою. Він же був зовсім малесенький. Так ховала під одягом від снігу та дощу.

Пес виявився дуже дисциплінованим. Спершу боявся обстрілів, але далі звик. Ще змалечку знав, що в туалет треба ходити лише на вулиці. Розумний собака. Годувала його спершу зі свого «сухпаю». Хлопці теж ділились їжею. Й мій друг ріс не по днях, а по годинах. Апетит у нього чудовий. Він звик до простого солдатського столу. Потім вже хлопці купили мені книжку про догляд за собаками. Тоді стало легше. М’ясо, молоко, консерви. Навіть «Новою поштою» на Донеччину замовляла та отримувала йому корм.

Акс дуже полюбляє цукерки. Солодкоїжка такий самий, як і я. Особливо смакують цукерки «Червоний мак». Але це дуже дороге задоволення! Та й зловживати собакам солодощами не можна, аби не було проблем із здоров’ям. Тому й балую його трошки — раз на тиждень чи ще менше. А так 80-75% їжі: м’ясо — яловичина, каші, вітаміни.

– Як Ви так по-військовому назвали собаку Аксом?

– Перебирала різні імена… Ну, щось не підходило йому. І ось випадково дивлюсь на свою улюблену зброю — автомат Калашникова складний. Скорочено «Акаес». Гукаю: «Акс»! Песик відразу до мене! Ось так отримав бойове ім’я. Він же розвідник, спецпризначенець!

– Як друг нині служить разом із Вами?

– Коли ми їхали з фронту, я тимчасово відвезла Акса до батьків додому. Із ним приїхала після відпустки на Вінниччину. Він чудово почувався у купе пасажирського поїзда. Нині Аксу вже дев’ять місяців. Найбільш чудовий вік для тренувань. Як і на фронті, чудово розуміє команди: сидіти, лежати, лапу подати і т.д. Треную його. Знаходжу час, незважаючи на службову зайнятість. Акс не лише друг, а, можна сказати, справжній побратим. Він як справжній солдат служить зі мною. Коли наш підрозділ знову вирушить на фронт, то візьму його з собою. Дуже стане нам у пригоді.

– Ви з дитинства любите собак?

– Так, любов до собак у мене в крові. Тато був мисливцем, ми завжди тримали собак мисливських порід — такс, сеттерів, гончих. Але хаскі ніколи не було. До речі, нині я хочу бути інспектором-кінологом.