Добросовісно поставила їхні запитання на сесії райради — яка відбувалась під час святкових заходів у місті. Що із цього вийшло — читайте та споглядайте далі:

Сьогодні вранці багато липівчан на чолі із міською радою та головою Миколою Грушком вшанували героїв АТО та ветеранів війни. Як  і у багатьох районах та міських громадах, тут пройшли заходи святкування дня Захисника Вітчизни. Приєднались і ми. Цей день зівпав із виїздом творчої групи “33-го” до Липовецького району.  Тому спілкувались із багатьма героями та просто жителями м. Липовця та районів.

Люди утворювали живий коридор. Приєднувались до ходи і покладання квітів. Бо ж як це все могло залишати байдужим кожного, в кого є душа?

Однак, вже під час ходи та урочистостей, з подивом виявила, що керівники  районних відділів і депутати райради стояли осторонь. Щиро попросила приєднуватись — бо ж в перших рядах йшли ті, кого проігнорувати не можна було. І це,  щоб ви розуміли, з десяток метрів ходу.

Але ті, із багатозначним мовчанням, показували жестами відмову. Мовляв — заборонено.

– Як це? Не могла второпати я із усією бригадою колег, липівчанами?

– А у нас так уже 3 роки. Ось і цього разу районна рада вирішила святкувати відокремлено від нас у неділю. Жодного із представників міської ради навіть в оргкомітет не включили… – відповідали мені голова та заступники.

– Ну добре, спробувала знайти компроміс я –  хоч це і негарно, але чи не могли обмінятись хоча б представниками та виступами? Бо ж люди, нерозуміюче, все більше розводили руками — де мовляв керівництво району і що хіба місто — це не поле діяльності районних начальників управлінь?

А свято  і дійсно було багаточисленним.  Вшанували кожного героя медалями та подарунками. Хлопці — герої вшанували і голову міста Миколу Грушка. Подарували йому від своєї спілки медаль. Артисти віддавались на славу. Серед них легендарна “Козачка”, лауреат 5 -тьох Гран Прі Владислава Масна, духовий оркест.  Голову – офіцера і батька загиблого, від імені громади Липовця привітала  депутат міськради 8-х скликань Віра Козак. І бурхливі оплески таки свідчили про повагу.

На святі в перших рядах стояли присутні почесні гості — батьки  та дружини загиблих в АТО липівчан. Всі вони та дітки-сироти отримали подарунки.

З.їздили і на могили героїв. До всіх без винятку поклали квіти. Зустріли на алеї слави і  побратимів загиблих. Відчувалось, що вони прийшли до могил побратимів не “для галочки”.

Все було — сльози батьків, розповіді про останні сни — бо ж герої не вмирають. І батьківські серця їх не зраджують ніколи!

Коли всі розпрощались і почали розходитись — почалось найпарадорксальніше  – люди підходили до мене поодинці і гуртом і  просили одного — донести до районної влади, що так робити не можна, що це не по-людськи — не прийти на свято в таку мить. Що ігнорувати батька героя і голову та всіх інших — це цинічно і не гарно.

Ось там у них сесія зараз у райраді — підіть і скажіть — бо лише на вас одна надія, бо тут уже такий тиск, всіх причесали — обурювались люди.

Йду в раду, сумлінно вислоховую всі питання  сесії і в кінці прошу слова, як депутат обласної Ради. Мені одразу ж повідомив заступник , що це не їхнє свято — їхнє буде у неділю, бо мовляв прийшла телефонограма. Хоча знаю, що дні  святкування все-таки  розпочались із 12-го у  багатьох районах.  Хоча очевидно, що тоді там не буде міськради… Бо ж у неділю в Липовці престольне свято Покрови…

Одним словом все було дуже заплутатним і незрозумілим.

Розповідаю, що люди просили, закликаю вчергове до компромісу. Кажу, що пробувала вже це робити і виступати спікером…

І тут  – що почалось!!! Зрештою — маєте можливість всі монологи і діалоги подивитись у відеоряді. Бо всі ті емоції, всі ті звинувачення, зізнаюсь в багатьох випадках дуже жорсті і цинічні –  краще побачити вочевидь…

Зі сторони воно видніше — і тому можу сказати, що представники влади і депутатів від неї, настільки захопились “розвінчувати” опонентів, що нагадували зграю… раптом все стало очевидним — ту не буде конструктиву, бо ту живе ненависть!

І ще колола правда, бо ж я і дійсно нагадала про те, що сини загиблих батьків замінили їхніх, які там не були чи ховались за батьківською “кришею”…

Чесно, почула багато неправди і  образ, особливо від чоловіка, який злякався навіть назвати себе… Але мені сказали — це бувший воєнком, який нині держслужбовець, інших. Чого він мав право так вільно кидати звинувачення на сесії — не  зрозуміло. Хоча — мабуть що так.

Вибори почались!!! Але во ім.я політики ось так розпинати в день такого свята батька загиблого героя, сльози якого я ще вранці бачила на могилі його кровинки. Договоритись до того, що не має значення, що він переніс таку біду, бо він в першу чергу голова… Згадати ще про ялинку і “не тоді вчеплені чи зрізані іграшки” — це вже якось не по- людськи і може навіть підло!  Тим більше, коли міського голови чи його представників не було у залі.

Так ось саме тим виступаючим, які чомусь виявились усі депутатами чи обранцямми від провладної партії чи перебіжниками до неї, я хочу нагадати, що герої і дійсно не вмирають.

Бо воїни, які полягли за свою батьківщину, потрапляють у рай. І вони вже там, а кожному із вас, нас, ще треба таку честь тут на землі заслужити. І коли всі ми туди рано чи пізно підемо — нас будуть судити праведники — тобто вони! Не забуваймо про це!

Коли наші оператори після цих подій показали виступи опонентів у райраді голові Липовця Миколі Грушку, щоб він прокоментував це, він відповів:

– Спасибі, що нарешті дали мені зрозуміти, хто ким є. Бо ж ці красномовні виступи  – за моєю спиною  – свідчення багато чого. Бо ж ці самі люди ще вчора майже кожен ходили до мене і так само нарікали на райраду. Завіряли у дружбі і підтримці. З іншими мені все зрозуміло, як і громаді, вже давно, а ось такого перевтілення одного із моїх соратників Василя, не очікував. Хоча, знаю, що його сина тягнуть на посаду директора школи. Напевно доводиться і таким способом заробляти бали…

Я і дійсно готовий до діалогу, сісти за стіл переговорів. Бо Липовеччина — моя рідна земля. Але не “для галочки”, коли в очі брешуть, маніпулюють.

Дякую одному із виступаючих, досить мудрому чоловікові, який попросив виступити координатором круглого столу мене, як депутата облради. Готова, називайте місце і час. Таку ж готовність висловили і міський голова та депутати міськради. Запрошують владу району та критиків. На раді і вони заявили про свою готовність, отож тепер організувати оргвідділам таку зустріч — сам Бог велів.

Депутат Вінницької облради, заслужений журналіст України