Свято Покрови нагадує нам про ще раніше хрещення Аскольдом Києва та його війська, більшості городян столиці Київської Русі.

І це сталось за 40-50 років до Володимира. І зробив Аскольд це, коли тримав в облозі зі своїм військом Константинополь. Однак побачив там вночі явлення Богородиці, яка наслала на його дружини шторм і смерть. До цього виморені і беззахисні жителі міста взяли ризу Матері Божої із храму і носили її містом та молились Їй, благаючи захисту.

Після побаченого шокований Аскольд уклав мирову угоду із Візантією і охрестився сам та військо своє охрестив у нинішньому Стамбулі. Бо побачив вочевидь чудо і промисел Божий… Про це повідомляють нам не заангажовані Московією, а справжні літописи і свідчення іншого нашого земляка – монаха, що потрапив до Візантії, Андрія. З того часу ми і відзначаємо свято Покрови.

За Аскольда у Києві вже була митрополія, і саме тоді сюди приїздили Кирило та Мефодій – свідчать літописці. Тут вже було побудовано не одну церкву.

Але ці факти російська церква для своїх прихожан ретельно приховувала. Бо далі потрібно було згадувати ганебний факт: оспіваний у билинах і російських піснях та творах «вещий Олег», який був регентом малолітнього князя Ігоря, підступно вступив у змову із язичниками-киянами, бо й сам таким був. Вони таємно викрали ключі від воріт до Києва і впустили Олегове військо. Він наказав вбити київського князя Аскольда та стратити всіх християн.

Аскольдова могила стоїть у Києві, і ніхто поки що не визнав, що саме він перший мученик –християнин, як і тисячі інших його соратників. Ці «білі плями», дай Боже, створена помісна Українська церква має ліквідувати.

Бо саме свята Ольга, та сама легендарна княгиня, стала дружиною князя Ігоря, якого таким способом утвердили на Київському троні.

І саме вона стала свідком страшної смерті від укусу змії дядька-регента свого чоловіка. І саме вона пізніше бачила, як жорстоко загинув її чоловік, страчений древлянами.

Не просто поїхала вона до Константинополя та прийняла хрещення. Бо ж сталось це задовго до того, як вихований нею онук Володимир зійшов на трон.

Бо зрозуміла, що таке Бог! І якою буває його кара за злочини проти християн.

І вже ця жінка-християнка, княгиня Ольга, доклала всіх зусиль, щоб у цій язичницькій ідеології виховати онука із християнським духом та бажанням приєднати Київську Русь до цивілізованого християнського світу. Виходить, що вдруге після Аскольда.

А ще ми маємо не забувати той факт, що наші козаки Запорізької Січі збудували на Хортиці храм Матері Божої. І молились у ньому. Але імператриця Катерина, підступно, без усяких попереджень, наслала на Січ каральне військо москалів. На кожного козака припадало більше 10 солдатів. Вони напали вночі і почали вбивати, палити та трощити.

І перше, що зберегли і винесли через плавні українські козаки, була ікона Матері Божої.

І саме в козацький храм у монастирі під Києвом помістили її. А немічні та інваліди–козаки постриглись у монахи, щоб вимолювати в Бога незалежну Україну.

Але радянським начальникам, що вогнем та мечем, ріками крові принесли в Україну червоний терор, потрібні були «правітельственні дачі». І наказом із Москви монастир із іконами підірвали та зрівняли із землею.

Так, це було те саме Межиріччя. І Президент вже незалежної України, «очень верующий человек», не погребував побудувати там свій «Версаль» із «донецкими понтами»…

І ось тепер, саме на Покрову, до України прийшла блага вість про зняття всіх анафем і визнання канонічними та незалежними усіх українських церков – по суті, осколків, що вимушено відклеїлись від чаші терпіння багатостраждального українського народу.

Слава Богу! Він на боці України, а це означає, що із нами правда.