На одній із закинутих будівель на вулиці Тімірязєва під велетенською бочкою мешкало троє цуциків. Та раптом підлога провалилась, і одне потрапило у пастку.

– Спочатку я подумала, що цуцик загинув. Та коли почула його жалісливий плач, ледь серце з грудей не вискочило. Через котельню залізла в тунель, проте далі під землю я просто не вміщалась. А головне, що це все було під землею, тому була велика смертельна загроза. Та заплакані оченята песика змусили боротись за його життя. У результаті я звернулась за допомогою до місцевих рятувальників, — розповідає зооволонтерка Наталія Мосейчук. — У телефонну трубку їм постійно повторювала, що надія помирає останньою. Оперативно приїхав на виклик співробітник ДСНС Ігор Чайковський.

Не побоявся, поліз під землю у тунель. Там було мокро, холодно, брудно, багато мишей, комарів, сміття, скла. Чоловік лопаткою в тунелі проривав собі шлях вперед, а маляті шлях до порятунку. Не передати, що я пережила, коли чула вдалині відлуння його голосу. Не видно було вже ні світла від ліхтарика, ні силуета рятувальника. Я лиш просила: не мовчіть, відзивайтесь, що ви живі, адже будь-якої миті міг статись обвал. Пройшло 28 хвилин, і я почула радісне: «Я бачу цуцика. Я дістався до нього». Емоції зашкалювали. А через кілька хвилин повзком на спині, весь у землі, брудний, змучений, з’явився рятувальник із собакою в руках. Здавалось б, безпритульне, не потрібне нікому щеня могло б просто тихенько померти, і від цього нікому б не стало гірше жити. Проте ми зарадили цьому.

Нині гайсинські зоозахисники опікуються врятованим цуценям і просять місцеву владу та керівництво ДСНС нагородити Ігоря Чайковського за його вчинок. Адже він ризикував своїм життям…

Вікторія Снігур