«У четвер — прийомний день голови райдержадміністрацції. Я прийшла, але не застала на робочому місці ні його, ні першого заступника, ні заступника. Секретарка «обрадувала», сказала, що взагалі не знає, чи з’явиться хоча б хтось на роботі.

Потім сказала, що голова на лікарняному. А що ж інші? Нічого не відомо. Знову чекаю під дверима. Таке приміщення велике, на три поверхи, добре опалюється, але нікого на місці немає. Мені ще охоронець внизу сказав про те, що я даремно гаятиму свій час. Кабінети зачинені! Кажуть – нарада. Але вона почалася тільки об 11 годині. А до того все одно нікого не було. Прочекала до обіду. Ніхто так і не з’явився. Тоді я своє обурення про роботу томашпільських чиновників висловила в заяві і пішла. Зателефонувала до обласних чиновників, а вони: «та зайняті всі…» Чим? От тільки не треба говорити, що вони настільки переймаються проблемами людей! Як такі чиновники можуть вирішувати питання про субсидії, коли вони не знають, що таке холодно вдома?

Мені видали субсидію за жовтень, і все навмисно затягується на невизначений термін. Що мені робити? Як пережити зиму, якщо грошей не вистачає ні на що? Та й ставлення таке до людей старшого віку — що руки опускаються і не знаєш, як далі жити…»

Галина, пенсіонерка