Більше року в жіночій колонії на Дніпропетровщині провела 53-річна Любов Коростень із села Остапківці. А все тому, що за крадіжку соломи не відпрацювала громадські роботи.

Нині вона вже вдома. Як складається доля жінки, справу якої порівнюють із законом про «5 колосків»?

– Життя моє легким не назвеш. Навчалась я у Ситківцях в закладі для розумово відсталих. Вийшла заміж, працювала на швейній фабриці. Проте сімейне життя не склалось. Народила трьох синів. Старший помер ще семимісячним. За декілька років не стало матері, а після неї батько згорів у власній хаті. Три роки тому поховала ще одного сина. А менший — інвалід дитинства, змушений ходити по людях і підробляти.

У такій скруті не стало за що прогодувати корову. Неподалік на полі лежали тюки зі соломою, і я взяла їх для голодної худобини.

Власник звернувся до правоохоронців. І хоч потім заяву забрав, Любові дали 80 годин робіт. У поліції тоді так трактували інцидент:

– Жінка вкрала тюки не на полі, а в такої ж самої, як вона. Та своїм горбом збирала солому на зиму, щоб годувати худобу, а ця прийшла і забрала.

Через своє горе та проблеми зі здоров’ям Люба не пішла на відпрацювання. Кримінально-виконавча служба звернення направила до прокуратури. Їй за фактом ухилення дали більше року тюрми. Справа дійшла до Вищого спеціалізованого суду, але вирок залишився незмінним. Небайдужі люди зібрали 3500 підписів, де просили помилувати Любу і готові були її взяти на поруки. Благали і про допомогу нардепа з Вінниччини, якому жінка є двоюрідною сестрою.

Але він, маючи мільярди на рахунках, посоромився такої родички. За словами селян, у 2017 році до будинку жінки прийшли силовики, вибили двері і в наручниках посадили в машину. Бо сама по-хорошому не захотіла приїхати. Жінка відбувала покарання на Дніпропетровщині, працювала на каменоломні. Щотижня люди у Немирові на ринку збирали їй передачі. Повернулась до рідного села дуже схудлою та з ще більше підірваним здоров’ям.

– Зазнала вона і знущань за гратами, бо це в рідних краях її жаліли. Але треба віддати честь цій людині, бо не зламалась і не стала в чарку заглядати. Нині життя Люби таке ж складне, як і до тюрми. Їй допомагають односельчани та фермер з Немирова Василь Покриш. Люди безкоштовно дають молоко. А вона везе на ринок торгувати, але не завжди виручка є, — розповіли односельчани. — Тепер думаємо над тим, як купити Любі хату, бо її у жахливому стані та немає чим палити.

Вікторія Снігур