– Стамбул – місто контрастів! Але щоб таких? На сусідніх вулицях «золоті» бутіки із броньованими вітринами межують із буржуйками у міських трущобах! І все на кордоні цивілізацій між світською Європою та мусульманським світом! Але на миттєву «заборонену» фотосесію у мечеть та ресторан легендарного кухаря «Salt Bae» на його м’ясо ми потрапили на раз! — розповіла про свою мандрівку на береги Босфору вінничанка Аліса Губенко.

– Ви спеціально літали у Стамбул у ресторан кухаря Нусрета Гекчена, що відомий на весь світ своєю манерою сипати сіль на м’ясо через лікоть?

– Ні, це було відрядження на виставку обладнання для ресторанів… Але нічого такого ми там не побачили, а тому вирішили за гарної погоди погуляти по цьому дивовижному місту. І я закохалась в нього із першого погляду… А тут як сюрприз ця черга до м‘ясного ресторану «Salt Bae» посеред Великого Базару! Вистояли, зайшли, і нам з чоловіком пощастило побачити Нусрета за роботою, коли він особисто виносить клієнту стейк на стіл, по-особливому його солить і артистично відрізає шмат та кладе комусь прямо до рота під спалахи десятків камер на телефонах. І всі йому плескають у долоні та кричать «Браво»! Зірка! І скажу вам чесно, м‘ясо в його закладі справді особливе та мегасмачне… Але й ціна відповідна – десь 250 гривень за щедрий бургер із купою м‘яса!

– А до мечеті жінок у Туреччині вже легко пускають?

– В історичну «Блакитну» мечеть туристів пускають лише до спеціальної гостьової зони… Але в той момент віруючих чи туристів зовсім не було, і на свій страх та ризик я босоніж, із хусткою на голові ввійшла в центр під купол і сіла на килим… Михайло мене знімав на телефон без спалаху! Все це помітив мулла, вийшов до нас, показав свою збентеженість і навіть злість… Але не вигнав нас і не кричав! Звісно, що ми одразу вийшли на вулицю і перевели дух після такого…

– До дівчат із Європи турки на вулицях чіпляються?

– Такого в Стамбулі я не бачила… Все мирно-культурно, бо турист – це святиня! Хоча був момент, коли ми під дощем зайшли у такі «фавели» — розвалюхи із дірявими вікнами, буржуйками, тисячолітньою бруківкою, і кругом ледачі коти та великі пси із кліпсами! Це дивно, але собаки лежать у них прямо на лавочках, як у нас бомжі… І ніхто їх у Туреччині не ганяє, а навпаки – їх пускають у магазини, коли холодно, підгодовують прямо із вуличних кафе і підстеляють килимки взимку! У нас до самотніх людей так бережно не ставляться, як вони до вуличних псів…

– Наші туристи традиційно «таряться» у Стамбулі золотом-шкірою?

– Ні! Я собі купила каву і 3 пари кросівок по знижці… Тепер буду ганяти по Вінниці як офіціант із м‘ясного ресторану «Salt Bae»!