Вперше в Україні, а може і в сучасному світі Митрополит УПЦ МП переходить гордо і відкрито в Помісну церкву України, разом із прихожанами кафедрального Собору! Вперше його не розуміють деякі прихожани і навіть віддані батюшки. Три одразу покидають службу! Але в мить знаходяться інші – бажаючі йти з ним. Вперше відкрито в пряме протистояння із ще вчора своїм Владикою вступає Благочинний Богдан із немалою частиною впливових і заможних вінницьких священиків і Миколаївський храм на Вишенці стає оплотом УПЦ МП, яку вже називають частною РПЦ. Вперше саме у Вінницю УПЦ МП присилає другого Митрополита Варсонія, вікарія Митрополита Онуфія. Вінничанина, що народився у Ладижині, а жив у Лукашівці. Вінниччина обростає блискавичними чутками про захоплення соборів…Одна із впливових родин вінницьких священиків розділяється навпіл – один брат і його діти- священики готові із прихожанами перейти в Помісну Церкву України. Інший із такими ж дітьми безкомпромісно стає на сторону РПЦ і ради неї готовий йти в розкол. Парадокс-розкольниками стають ті, хто вчора називав так прихожан УПЦ КП і автокефалів. Кожен у храмі мав тримати звіт – якої вони церкви….Скільки я за ці дні вислухала нестримних і ненависних тирад віруючих двох сторін… Скільки зупиняла сама себе від них і благала Господа научити “оправданням твоїм”…
А тепер давайте всі вдихнемо на повні груди повітря і уявимо як на це все дивиться Бог! Наша заступниця Матір Божа! Всі святі Небесні. На те, як “брати і сестри у Христі” готові йти один на одного в Піст, перед народженням Сина Божого! Коли готові судити і навіть когось там проклинати, лишати санів і т.п.!!! А де любов до ближнього, як самого себе? Де тут Божі заповіді! Де тут смирення і ЛЮБОВ? Що робити? Читати Біблію! І там одразу знайдемо відповідь – Бог дає ВИБІР кожній людині! І саме вона має вчиняти так, як вважає за потрібне! І ЛИШЕВА ОДНА ПЕРЕД НИМ відповідає за свої вчинки.
ТЕПЕР УСІ Храми є канонічними – ось що найголовніше! І уже немає вибраних і “відлучених”!!! Бог прийняв у своє лоно усіх нас, народ України, ось що найважливіше. І саме той, хто ЧИНИТИМЕ ПЕРЕД святими храмами і в них насилля, проклинатиме чи когось чогось лишатиме – Боговідступник.
Я ось думаю собі, якби моя сестра молодша чи старша захотіла підти з нашої спільної хати і захотіла жити поряд в мирі і злагоді зі мною, почитаючи наших спільних батьків… Що б я робила? Давила б на неї? Відрікалась від неї? Проклинала б її, робила б підлість? Обзивала б її?
Ні – я б зрозуміла її і подавила б в собі всі образи, гординю, допомогла б їй стати на ноги, благословила б її на цей крок, щоб разом в лоні однієї родини і спільних батьків жити в мирі та дружбі, почитати Бога і його заповіді… Тому якщо церкви і їхні Владики в ДУШІ мають БОГА І УКРАЇНУ – вони мають робити саме так
Ось такі думки мої в ці доленосні віхи. Прости Господи і ви брати і сестри во Христі, якщо помиляюсь В мене вдома більшість ікон привезених із Єрусалиму, Назарету, Афону, Грецьких Метеорів, Синаю, Палестини, Софії Константинопольської, є Серафима Соровського, святої Мотрони…. ось як їх тепер після цих – переконана НЕ БОЖИХ розколів суміщати?! Прошу ВАС, брати і сестри ВО ХРИСТІ ЛЮБІМО і поважаймо один одного! БО Бог це і є любов! А коли вона із серця і душі йде, її місце посідає ФАНАТИЗМ!!! Страшна сила! І не дай Господи жодній церкві стати ПРАВОСЛАВНИМ ТАЛІБАНОМ!!!
Дякую за мудрість