На жаль, війна забирає життя не тільки наших бійців, а й волонтерів. Минулого тижня у Вінниці із почестями попрощались із 55-річним Іваном Мельником з позивним Душман. Життя нашого земляка забрала хвороба серця.

– Ми з Іваном були в числі найперших, хто вирушив до наших воїнів на передову. Їздили моїми автомобілями, і не раз нам казали, що їх мають чиновники «облизувати». Бо возили не лише речі чи продукти, а й поранених та загиблих. Пригадую, як на початку травня 2014 року ми потрапили в Слов’янськ. Як тільки взялись розвантажуватись, сепаратисти пішли в наступ. Бійці дали нам з Ванею автомати, і ми цілий день відстрілювались.

Після того вирушили далі, бо потрібно було передати медикаменти десантникам. Згодом возили все необхідне у напрямку Дебальцевого, тож на рахунку покійного понад сто поїздок на фронт. Із останньої повернулись в середині грудня, і на стан здоров’я він не скаржився. Мріяв у лютому потрапити в Харків на вручення нагород для «афганців», бо ми двох там воювали, — розповів друг загиблого Петро Мельничук. — Напередодні ми з Іваном мали їхати у Немирів на реабілітацію в санаторії. Але раптом йому стало погано і серце зупинилось. Медики нічого не змогли зробити. Поховали волонтера на Сабарівському кладовищі. Залишились дружина, дочка, син-боєць та онуки.

Додамо, що за 2018 рік це вже друга втрата серед волонтерів. Восени не стало Валентина Белінського.

Вікторія Сінігур