Минулий рік став особливим для вінницької поетеси Світлани Травневої. Побачила світ ще одна збірка її незрівнянних поезій «В полумисках літа». У цій збірочці кожен знайде для себе потрібні слова. Бо Світлана Травнева — не просто пристрасний, полум’яний, переконливий лірик. Ця невтомна жінка гори зрушила, популяризуючи рідне поетичне слово.
У своїй передмові до збірки вінницький поет Михайло Каменюк зазначає:
«Планета Україна у Світлани Травневої осяжна, зрозуміла і дійсно рідна. Це «під серцем викохане слово, і горді мальви квітнуть біля хати», «…моя щаслива доля, квітка лагідна в подільськім рушнику». Це мініатюри-строфи, які просяться на полотно маляра».
Читачі знайдуть у новій збірці неповторну інтимну лірику Світлани Травневої, котра дуже самобутня, яскрава і пісенна. Бо чимало її віршів вже стали популярними піснями, котрі виконують відомі співаки на престижних сценах України та закордону.
Тож насолодіться і ви поетичним словом.
Спалахну у Слові
Чебрецева хвиля пахне житом
Й думою протоптаних доріг,
– І мені ще треба — треба жити
І синів чекати на поріг.
Валентина Мількевич
Слова не загорну я у тужавий лід,
Бо знов свою згадаю
неспокійну вдачу…
Нехай любов’ю спалахне
мій власний світ,
– Інакше я собі нічого не пробачу.
Я проросту у Слові
Світлим Одкровенням;
Відкрию мрійному світанку
навстріч двері,
Ув орлім клекоті знайду
своє натхнення,
І чебрецем п’янким
приляжу на папері.
Я забриню росинкою в тужній журбі,
Гойднуся, ніби птах,
на гілці калиновій.
Я воскрешу його, святе,
сама в собі.
– Нехай не зникне
неньчине правічне Слово.
Ти не зрадив…
Ти не зраджував і не прощав,
Не згадаєш про мене у пісні…
…По весні, у шипшиновий шал,
Я дізнаюсь, що в світі
без тебе так тісно.
Світ маліє у згаслих очах,
Байдужішає погляд на зорях.
День без тебе — мов лезо ножа,
Як схололе вікно — в зимний день непрозорий.
Ти нічого мені не сказав,
А лиш поглядом гострим окинув.
…Між духмяного вітру отав.
Доторкнувся до серця,
мов гілка ожини…
Ти не зрадив мене, не забув –
Про це пісня над полем тужила.
Чом щасливим зі мною не був
І не бачив: тебе одного
я любила?…
