Різдво стадницькі віряни вже зустрічали спільно з новим священиком Української Помісної Церкви отцем Петром Лущинським. Селяни зустріли нового священика з короваєм і надією на краще майбутнє. До старої сільської церкви вперше прийшли ті, кого багато років виганяли звідти. А напередодні Нового року у селі спалахнув справжній конфлікт між священиком Миколою Строком й православною громадою.

– На загальних зборах села ми майже одноголосно виступили за приєднання до Української Помісної Православної Церкви. Священик Микола Строк образився на вірян за це і взявся на своїй сторінці у Інтернеті розпалювати ворожнечу в громаді, обзиваючи нас «розкольниками», — скаржились люди. — Ніби представники «Свободи» перешкоджали священику і людям потрапити до храму на службу. Насправді їх не було, а вхід до храму був перекритий гілками зрубаних напередодні старих дерев. Першого січня був зроблений перепис майна у церкві і «все було перевернуте мирськими руками»… «Ті, хто не має віри і любові до ближнього, творить церкву без Бога». Наступного дня спробував зайти до храму в оточенні кремезних і дуже агресивно налаштованих хлопців, але йому це не вдалося. Жінки обурювалися: «З ким думаєте боротися? З нами? Наші прадіди збудували цю церкву, і ходити кудись до іншого місця молитися ми не будемо. Наші діти воюють, а Кирило танки освячує, котрі їх убивають. Нам цього не треба!» Священик взагалі назвав ці події рейдерством і сказав, що селяни збирали підписи «обманним шляхом…»

Обурені стадничани вирішили звернутися за допомогою до редакції «33-го каналу».

Голова парафіяльної ради Стадниці Ольга Бондарчук розповіла:

– У нас велика проблема. Батюшка Микола категорично проти переходу до української помісної церкви і залишається в російській церкві. 560 мешканців села пішли за українською церквою. А він паплюжить нас на увесь Інтернет. Наша церква вже дуже стара, їй 137 років, дерев’яна, дах протікає. Ми вже й голову сільської ради приводили до нашого храму, показували, що будівля дуже потребує ремонту, а священик не дбає про неї. Він забирав собі усі гроші, котрі люди приносили. Тому й звернулися до єпархії з проханням призначити до нас нового священика…

– Разом зі священиком з церкви зникли деякі речі, — розповідає Анатолій Драч. — Хрестівниця, корони для вінчання, кадила, антимінс— це такі необхідні речі, а їх немає. Коли ми проводили опис майна, то не вдалося знайти у церкві первинних документів. А отець Микола нині створює картинки для російських телеканалів, розпалює ворожнечу у громаді.

– Новий священик отець Петро разом зі своєю дружиною матінкою Оксаною (вчителькою музики) має намір оселитися у Стадниці. Під його пасторську опіку віддано і палацію с. Сокиринець. Самі вони приїхали здалеку, з Волині. Священик навчався у Волинській богословській академії, — розповів представник Вінницької єпархії Помісної Православної Української Церкви о. Владислав Демченко. — Він ще й досі навчається, але вже заочно, на останньому курсі магістратури. Прибув до Вінницької єпархії на прохання владики Симеона.

Здається, громада Стадниці переживає «дежавю». Схожа ситуація вже була дев’ять років тому. У грудні 2010 року через конфлікт між священиком і парафіянами міліції та представникам влади навіть довелося опечатувати храм «до з’ясування обставин». До слова, сільський храм святого великомученика Димитрія Солунського не закривали з 1886 року, навіть у часи Другої світової війни… Службу на Різдво-2011 правили просто на вулиці відразу дев’ять священиків Московського патріархату, на підтримку яких з Вінниці приїхали й козаки. Тоді Вінницький єпископ УПЦ КП Онуфрій назвав конфлікт за храм церковним «рейдерством». Його опоненти з УПЦ МП назвали конфлікт спробою захоплення храму «філаретовцями-розкольниками».

– Відтоді чимало стадничан до церкви забули дорогу. Священик відкрито виганяв нас, обзиваючи розкольниками. І взагалі — що хотів, те й творив, — розповідають мешканці села.

Священик цієї парафії Микола Строк був відсторонений від священнослужіння 13 грудня 2009 року Синодом Української Православної Церкви Київського патріархату за порушення канонів. Після цього він перейшов до Православної Церкви Московського патріархату та за допомогою приїжджих агресивно налаштованих прихильників намагався схилити парафіян Київського патріархату до переходу в свою конфесію. У вільний від служіння Богу час інколи працював таксистом на «Шевроле» у службі «Вимпел». Церковна влада не заперечувала такій світській роботі, бо вважала, що вона не суперечить заповідям Божим і канонам Церкви.

– Наш храм захопили і багатьох людей позбавили права молитися у ньому, — коментує ситуацію отець Микола Строк. — Тепер ми змушені збиратися по чужих домівках. Я жодного поганого слова на цих людей не сказав. Сказав лише, що ті, колишні комсомольці і комуністи, котрі не пускали людей до храмів за радянської влади, тепер роблять те ж саме. А те, що вони мене обзивали — я їм прощаю. Вони бояться, що громада повстане проти того свавілля, котре вони вчинили. І ніяких агресивних хлопців я не привозив до храму. Сам приїжджав. А хто там біля храму був ще — не знаю. Ми збираємося все вирішувати у правовому полі, готуємо позов до суду про незаконне захоплення храму. Якщо суд не візьме це до уваги, то звернемося до інших інстанцій або збудуємо новий храм.

У Сокиринцях майже всі за ПЦУ

Тим часом у Сокиринцях на Різдво провели перше урочисте богослужіння теж із новим настоятелем священиком кафедрального собору м.Вінниці о. Василем. Наприкінці минулого року громада села офіційно оголосила про приєднання до Помісної Православної Української Церкви. І хоч тодішній священик не підтримав цей крок та зрікся бути настоятелем храму, люди вперше в Україні самі вирішили – яким шляхом йти та показали приклад сили слова громади! А нині у парафії новий священик!

– Люди на службах питали, радились – чи йти разом із новою українською церквою. Після рішення про отримання Томосу ми вирішили зробити крок. Був приклад інших парафій, які перейшли разом із священиками. Ми селом збирали підписи – ви «за» чи «проти» нової української церкви? Тішить, що переважна більшість людей відгукнулись позитивно! Є ті, хто записався цілими родинами – батьки, дружини, діти. Були й ті, хто проти. Але ми зібрали більше 400 підписів «за». 29 грудня минулого року оголосили рішення на зборах, — розповіли парафіяни Володимир Кірган, Лариса Поляруш, Зінаїда Мороз, Раїса Патик. – Наш священик прийняв вибір, але пояснив, що має на це свою думку і «не порушить присяги». Але молитись за феесбешника, путінського мільярдера в рясі Гундяєва, який благословляє вбивства українців, називає окупацію нашої країни «гражданской войной», у нас більше ніколи не будуть. Так ми стали завдяки своєму рішенню «піонерами» по всій Україні! Й звернулись до владики Симеона із проханням, аби у селі правив новий батюшка.

Мешканці Сокиринців пояснюють своє рішення особливостями села.

– Наше село невеличке, але дуже згуртоване. Доказ – історія нашої церкви. Колись на території нинішнього дитячого садочка був старий храм, що був знищений. На новому місці вже до Другої світової війни з’явилась спершу невеличка хатка, — кажуть парафіяни. — Сюди зносили врятовані старовинні ікони. Настоятелем церкви був Григорій Михайлович Кревський, який правив службу більше 30 років. Згодом саме з цієї хатки й виріс новий храм! Відтоді ми гуртом й молимось, гуртом робимо потрібні ремонти, реконструкції. Двері, вікна, нове опалення, убранство. Дуже допомагають меценати! Ось ми всі разом прикрашали церкву до Різдвяної служби, разом запрошували людей.

Як повідомили нам віруючі із села Бохоники, вони поставили ультиматум місцевому настоятелю храму: перейти разом до Православної Церкви України або ж залишити йому храм. Відомо, що батюшка взяв кілька днів для роздумів. За більш детальною інформацією ми звернулись до сільського голови Ігоря Савчука, але він спілкуватись відмовився, заявивши, що це можливо лише під час особистої зустрічі.

За повідомленням Вінницької єпархії, до УПЦ вже приєдналися кілька десятків парафій. Ще стільки ж у стадії підготовки необхідних юридичних документів.

Тетяна КОНДРАТЬЄВА
Анатолій МЕЛЬНИК