Січневі морози, недбалість працівників чи зумисний підпал – нині всі ці 3 версії можна розглядати у справі одразу двох пожеж на підприємствах впливового священика МП із Вінниці.

Адже спершу загоряння сталось у виробничому цеху, де роками у передмісті виготовляють церковне начиння, переважна більшість якого, кажуть, йде на експорт до Росії.

– У них купували всі, в т.ч. і церкви КП, з якими був «розкол», – діляться вінницькі священики. — Слава Богу, обійшлось без постраждалих!

А у ніч на 22-січня у цього ж промосковського священика вщент згоріло кафе, де взимку рубали дрова для твердопаливних котлів. Вогонь не пожалів стін та даху, які перетворились на суцільне згарище… Невже це був підпал? Адже опонентів у цього батюшки нині вистачає…

– Пожежа за так званими «складами універмагу» також зареєстрована. Горіло недіюче приміщення кафе, — повідомили у прес-службі обласної поліції. – Але власник заявив, що не має ні до кого жодних претензій і там ніхто не постраждав.

Як стало відомо нашому виданню, ймовірно, мова йде про бізнес священика Сергія чи родини, настоятеля храму на Електромережі, який будує поряд із діючим найбільший храм на Вінниччині. Саме там відбулись збори трьох парафій церков УПЦ МП Вінниччини, де присутні священики оголосили про невизнання ПЦУ, перехід до них — недійсним та переслідування УПЦ (МП) на Вінниччині. Саме біля цього храму його охоронець із мовчазної згоди присутніх священиків здійснив напад на наших журналістів.

А керівництво не дало «благословення» бути присутніми «33-му» на цьому заході. Прес-служба пізніше наголосила, що, мовляв, проходили ЗМІ лише за спецдозволом… Цікаво, що вже ввечері ця подія широко висвітлювалась у російських ЗМІ. Як інтерпретують там ці пожежі і чи повідомлять взагалі – побачимо. Але очевидно одне – радіти біді не має жодна зі сторін.

Антоніна Мартинюк