– Якось побачив, що сусідська соя гарно вродила, а моя не встояла. Виявилось, через брак грошей сусід не вніс гербіцидів. І сталось диво. Крім того, якраз тоді до моїх рук потрапила книжка напівзабутого земляка з Тепличчини Івана Овсінського «Нова система землеробства». Її він написав ще 100 років тому. Без жодних гербіцидів та міндобрив система мого земляка приносила урожай сої 36 ц/га. Він вважав, що вносити добрива для росту рослин не потрібно, адже в достатній кількості вони містяться в ґрунті й атмосфері. Треба лише зберегти ці елементи, застосовуючи виключно поверхневий обробіток землі. Мені, професійному агроному, було достатньо, щоби замислитись і почати досліджувати, експериментувати. І невдовзі остаточно вийти на органічне землеробство.

Ось уже 15 років фермер не користується добривами, не оре, а розпушує землю на глибину 5 см, не закопує поживні рештки — вони залишаються на поверхні, утворюючи мульчувальний шар. Також чоловік не вносить жодних мінеральних добрив. Бур’яни знешкоджує сапанням та боронуванням пружинними боронами. Шкідників практично немає. Йому сконструювали власну оригінальну сівалку прямого посіву. Вона культивує і сіє одночасно, залишаючи після себе спушену землю. Під час паломництва до Єрусалима Олексій Дон засмакував страву хумус і дізнався, що її готують із нуту. Відтоді включив його у сівозміну. Він дає до 30 тис. гривень із гектара.  Продукцію легко забирають посередники, її можна купити і в столичних супермаркетах. Крім того, вирощує наш земляк гречку, адзукі, зелену і червону сочевицю, маш, спельту. Мріє культивувати і таку маловідому культуру, як вігна — дуже довгі боби. Продовжує сіяти пшеницю.

– Нут — культура дуже вибаглива і боїться високої вологості. Шкодять посівам шкідники і хвороби. Коли літо дощове, то й без урожаю лишитись можна, – додає Олексій Дон. – Те ж саме можна сказати і про сочевицю. Вчасна її сівба — 90% успіху, навіть за відсутності опадів. Якщо засіяти з запізненням, то велика ймовірність, що вона потрапить під попелицю. Єдина складність для машу і сочевиці — потреба у роздільному збиранні комбайнами. Тому сьогодні варто вдосконалювати технологію виробництва, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Спельта дуже проста у вирощуванні. Посіяв – вона все шкідливе сама навколо себе задушить. Лишається тільки зібрати. Ця культура не має в своєму складі глютену, тому дуже перспективна для хворих людей. Втім, не варто забувати: що нам дається, – це дар і милість Божа. Але, звісно, людина творить у співпраці з Богом. Господь дав нам розум, наділив творчими силами і всім рештою, тож ми повинні їх правильно використовувати.

Віталіна Володимирова