Написати цього листа я довго не наважувалась, адже більшість знайомих вмовляли цього не робити. Родом я із невеликого містечка на Вінниччині, де всі один одного добре знають.

Свого часу навчалась у медичному університеті, але через проблеми зі здоров’ям довелось забрати документи. Після того отримала фах юриста і всіляко допомагала людям з району без всяких коштів добитись справедливості, бо здебільшого у них статків немає. А ось сама, як виявилось, не можу себе захистити.

Із слідчим Ярославом я познайомилась навесні минулого року, коли через сімейні розбірки зі спадщиною довелось із заявою звертатись до правоохоронців. Це вже потім з’ясувалось, що під час розслідування щось пішло не так і справу швиденько закрили та відправили в архів. Звісно, це мене неабияк обурило, тому довелось звертатись до обласного начальника зі скаргою на таку халатність його підлеглих.

Тим часом Ярослав вирішив мені помститись. Влітку минулого року через вікно він заліз до мого будинку, мабуть, застосував якийсь препарат, що діє на психічний стан, та вступив зі мною у статеві стосунки. Хоч я і чинила опір, чоловік зовсім не реагував. Після всього співробітник органів наказав мовчати та втік. Через страх я так і робила, проте невдовзі дізналась, що у свої 30 років чекаю на первістка. Зрештою, про все розповіла матері, але звертатись до правоохоронних органів ми не наважились, адже розуміли, що з нас робитимуть дурних і правди не доб’ємось. Маля вирішила залишити, бо робити аборт – гріх!

Втім, після інциденту мені таки довелось звернутись до відділу поліції, адже поновили розслідування справи за спадщину. Там я і зустріла Ярослава, який при своїх колегах почав із мене насміхатись. Мовляв, весело провів зі мною ніч. Від почутого я виплакала море сліз і намагалась добитись правди у районного керівника поліції. Та знову у відповідь лише одні насмішки, байдужість та моральний пресинг!

Можливо, комусь здасться дивним, але я не хочу карати чи саджати до тюрми Ярослава. Не хочу псувати кар’єру і життя його дружині з маленькою дитиною. Але поговорити зі мною він повинен, бо буквально через місяць мені народжувати, а коштів немає, адже через складну вагітність змушена була залишити роботу. Та ні на які компроміси поліцейський йти не хоче, ще й погрожує за розголошення обілляти кислотою… Надіюсь, що через вашу газету молодий чоловік себе впізнає і одумається.

Людмила,
постійна читачка